Відмінності між версіями «Петренко Михайло Миколайович»

(стиль, оформлення, вікіфікація)
== Критика ==
 
До творчості Михайла Петренка [[Літературна критика|критики]] іта [[Літератор|літератори]] ставилися по-різному ставилися в різні часи.
 
Поет і прозаїк [[Тихорський Микола|Микола Тихорський]] написав критичну статтю на поетичний збірник «Снjпъ», де розповів невеличку романтичну історію про поезію: {{Text|…То-то читаю и журналы и книги – стиховъ много – стиховъ звучныхъ, плавныхъ и даже трескучихъ, а все поэзіи нѣтъ, какъ нѣтъ! Да гдѣ она дѣвалась, наша собственная поэзія? А вотъ видите ли въ чемъ дѣло, я вамъ разскажу небольшую исторійку о похожденіи нашей поэзіи: …Лермонтовъ, уѣзжая на Кавказъ, увезъ съ собой и поэзію, онъ умеръ, поэзія осталась одна сироткой на чужой сторонѣ… Вотъ она думала передумала и рѣшилась наконецъ отправиться опять в Петербургъ; наняла извощика. – Петренко не промахъ, провѣдалъ какъ-то, что поэзія ѣдетъ на долгихъ въ Петербургъ и какъ нарочно черезъ Харьковъ; въ извѣстный день он и засѣлъ на Холодной горѣ, въ провальѣ. Была ночь, когда поэзія подъѣзжала къ Харькову, желая въ полнѣ насладиться Малороссійскою ночью, она вышла изъ повозки, и вперивъ глаза въ звѣздное небо, тихо брела по бульвару, извивавшемуся около дороги; г.&nbsp;Петренко не долго думалъ; схватилъ поэзію, и бѣегом съ нею домой. Съ тѣхъ поръ поэзія живетъ въ заперти у г.&nbsp;Петренки; онъ выучилъ ее Малороссійскому языку, и волею-неволею заставляетъ ее пѣть думки. Теперь не видать вамъ, господа, поэзіи въ Петербургѣ; г.&nbsp;Петренко до безумія влюбился въ Mademoiselle поэзію; M-lle поэзія очень неравнодушна къ M-r&nbsp;Петренко&nbsp;— слѣдственно они никогда не расстанутся… Думки поетъ не г.&nbsp;Петренко, а поэзія; что я васъ не обманываю, извольте посмотрѣть&nbsp;— вотъ, напримеръ Недоля…<ref>Николай Тихорскій. Рецензія на Украинскій новорочникъ Сніп Александра Корсуна. // Маякъ, журналъ современнаго просвѣщенія, искусства, и образованности. Том&nbsp;5, кн.&nbsp;9, глава 4. «В типографіи Конрада Вингебера». Санктпетербургъ, 1842, с.&nbsp;1—21.</ref>}}