У сучасній українській мові форми називногомісцевого відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни можуть мати два варіанти закінчення — '''-у''' і '''-і''', іноді й три — '''-у''', '''-і''' і '''-ові''' (''на сині, на синові, на сину, на кораблі, на кораблю, на кораблеві''). Закінчення '''-і''' (від ранішого ѣ) походить від іменників з давньою основою на ''*-o'' ({{lang-orv|городѣ, ворозѣ, друзѣ, братѣ}}), закінчення '''-у''' — від іменників з давньою основою на ''*-ŭ'' ({{lang-orv|дому, сыну}}). Що стосується закінчення '''-ові''', то воно з'явилося виключно за [[аналогія (мовознавство)|аналогією]] з варіантативністю форм [[давальний відмінок|давального відмінка]] ('''-у/-ю''' і '''-ові/-еві'''): у давньоруській мові в місцевого відмінку чоловічого роду були тільки закінчення {{lang-cu2|-ѣ}} (твердий варіант типу на ''*-ŏ''), {{lang-cu2|-у}} (тип на ''*-ŭ''), {{lang-cu2|-и}} (тип на ''*-ĭ'', м'який варіант типу на ''*-ŏ'') або {{lang-cu2|-е}} (тип на приголосний).
У середньому роді теж можуть бути закінчення '''-і''' і '''-у'''. Перше походить від праслов'янського закінчення ''*ě'' ({{lang-orv|мѣстѣ, озерѣ, ложѣ}}, його набули і слова типу {{lang-orv2|поли, мори}} — замість ''*i''), друге утворилося за аналогією з закінченнями іменників чоловічого роду ({{lang-uk|ліжку, містечку}}).
