Електрон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення |
|||
Рядок 27:
}}
'''Електро́н''' ({{lang-el|Ηλεκτρόνιο}}, {{lang-en|electron}}, {{lang-de|Elektron}}) — стабільна, негативно [[електричний заряд|заряджена]] [[елементарна частинка]], що входить до складу всіх [[атом]]ів. Має [[електричний заряд]] ([[елементарний електричний заряд|
Зазвичай електрон позначається в формулах символом ''e<sup>-</sup>''. [[Бета-частинки]], які є високоенергетичними електронами, що утворюються при [[бета-розпад]]і атомних ядер, позначаються символом ''β<sup>-</sup>''.
Рядок 35:
[[Античастинка|Античастинкою]] для електрона є [[позитрон]].
Через [[Напівціле число|напівцілий]] спін електрон є [[ферміон]]ом, і підкоряється [[
Фермі
Електрон — хімічно активна складова атома, де вона пов'язана з електропозитивним ядром силами електростатичного притягання.
Рядок 69:
Термін ''електрон'' запровадив у [[1894]] році [[Джордж Стоні|Джордж Джонстоун Стоуні]]. Він ще в [[1874]] році вперше сформулював ідею про те, що катодні промені складаються із заряджених частинок.
Експериментально відкрив електрон у [[1897]] році [[Джозеф Джон Томсон]] у дослідах із [[вакуумна лампа|вакуумними лампами]]. Також він визначив відношення заряду частинки до її маси. Визначена Томсоном маса була в тисячі разів меншою, ніж
У 1896 році новозеландський вчений [[Ернест Резерфорд]], вивчаючи [[Флюоресценція|флуоресцентні]] матеріали, показав, що деякі з них (радіоактивні) без будь-якого стороннього впливу випромінюють частинки двох типів, які Резерфорд назвав [[Альфа-частинка|альфа-]] і [[Бета-частинка|бета-частинками]]. У 1900 році [[Антуан Анрі Беккерель|Анрі Беккерель]] показав, що бета-частинки є негативно зарядженими, а їхнє відношення маси до заряду було таким самим як у катодних променів.
| |||