Відмінності між версіями «Вулиця Князя Романа (Львів)»

м
нема опису редагування
м
}}
'''Ву́лиця Кня́зя Рома́на''' — [[вулиця]] у [[Галицький район (Львів)|Галицькому районі]] [[Львів|Львова]]. Простягається від [[Площа Галицька (Львів)|площі Галицької]] до перехрестя вулиць [[Вулиця Франка (Львів)|Франка]], [[Вулиця Левицького (Львів)|Левицького]] та [[Вулиця Герцена (Львів)|Герцена]].
 
Прилучаються вулиці [[Вулиця Нижанківського (Львів)|Нижанківського]], [[Вулиця Володимира Шухевича|Шухевича]] та [[Вулиця Фредра (Львів)|Фредра]].
 
== Назва ==
 
=== Будівлі ===
'''№&nbsp;1, 3'''&nbsp;— початково на цьому місці розташовувався [[Костел Відвідання Марії і монастир кармелітів взутих (Львів)|монастир кармелітів взутих із костелом святого Леонарда]]. Частину цієї території займав приватний житловий будинок. У середині [[1870-ті|1870-х]] років будинок перебудовано за проєктом [[Захаревич Юліан|Юліана Захаревича]] і у ньому розташовано Крайовий повітовий суд<ref>{{книга |автор = [[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов Ю.&nbsp;О.]]|частина = |заголовок = Захаревичі: Творці столичного Львова|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Центр Європи|рік = 2010 |том = |сторінки = 44|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7022-86-0|тираж = }}</ref>. Споруда простояла лише 15 років, після чого її разом із залишками монастиря розібрано і у [[1891]]—[[1895]] роках зведено значно монументальнішу будівлю суду в стилі [[неоренесанс]]у з елементами [[класицизм]]у&nbsp;— Палац Справедливості<ref name="Кн. Романа_1-3"/> або ж Вищий суд Галичини<ref>{{книга |автор = [[Ілько Лемко]]|частина = Львів, якого вже нема. Палац Справедливості|заголовок = Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Видавництво «Апріорі»|Апріорі]]|рік = 2011|том = |сторінки = 26|сторінок = |серія = |isbn = 978-617-629-024-7|тираж = }}</ref>. Проєкт [[Франциск Сковрон|Франциска Сковрона]], опорядження фасадів [[Ян Завейський|Яна Завейського]]. Центральний [[ризаліт]] увінчує скульптурна група «Правосуддя» (нині ушкоджена), виконана у [[1893]] році [[Леонард Марконі|Леонардом Марконі]]. [[1897]] року Марконі, за допомогою [[Антон Попель|Антона Попеля]], доповнив боковий фасад від [[Площа Галицька (Львів)|площі Галицької]] двома необароковими статуями «Справедливість» і «Законодавство» (не збережені). Нині це один із корпусів [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]]{{sfn|Архітектура Львова|2008|c=275—276}}<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 275—276; ''Biriulow J.'' Rzeźba lwowska…&nbsp;— S. 156.</ref>. Тут, у так званій «кармелітській тюрмі», у [[1877]]—[[1878]] роках перебував в ув'язненні [[Франко Іван Якович|Іван Франко]], про що сповіщає встановлена [[1972]] року меморіальна таблиця (скульптор [[Галян Анатолій Васильович|Анатолій Галян]], архітектор [[Вендзилович Мирон Дем'янович|Мирон Вендзилович]]){{sfn|Памятники истории и культуры Украинской ССР|1987|c=311}}. Таблицю відлито на Львівській кераміко-скульптурній фабриці<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = К.|видавництво = Реклама|рік = 1980|том = |сторінки = 27|сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>. Тут же відбувся суд над [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]] і [[Терлецький Остап Степанович|Остапом Терлецьким]]{{sfn|Памятники истории и культуры Украинской ССР|1987|c=311}}. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під №&nbsp;16/1-м<ref name="пам'ятки"/>.
 
'''№&nbsp;2'''&nbsp;— триповерховий житловий будинок. З Польщі на першому поверсі будинку містився бакалійний магазин Солецького. Від радянських часів, у 1950-х роках&nbsp;— закусочна, згодом майстерня з ремонту взуття «Підківка», що працює тут донині, а також працює магазин мобільного зв'язку «Life». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під №&nbsp;1198-м<ref name="пам'ятки"/>.
'''№&nbsp;4'''&nbsp;— п'ятиповерховий житловий будинок у стилі [[модерн]] із елементами [[неокласицизму]], споруджений у [[1913]]—[[1912]] роках за проєктом Станіслава Бардзького, виконаним у бюро [[Адольф Піллер|Адольфа Піллера]]{{sfn|Архітектура Львова|2008|c=491}}. Нині одне з приміщень займає хостел «Компас», а також майстерня з ремонту взуття та сумок «Каблучок-Обнова» (вхід з вулиці). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під №&nbsp;2031-м та №&nbsp;1580-м<ref name="пам'ятки"/>.
 
'''№&nbsp;5'''&nbsp;— триповерхова неоренесансна будівля колишньої 3-ї міської гімназії імені Цісаря Франца-Йосифа I (від [[1919]] року&nbsp;— Державна 3-я міська гімназія імені короля Стефана Баторія). Споруджена [[1876]] року на розі з нинішньою вулицею Шухевича за проєктом [[Юліуш Гохберґер|Юліуша Гохберґера]]. Центральний ризаліт прикрашений шістьма скульптурами видатних діячів польської культури та науки: М.&nbsp;Коперника, А.&nbsp;Снядецького, А.&nbsp;Міцкевича, Т.&nbsp;Чацького, Ю.-М.&nbsp;Оссолінського, Я.&nbsp;Длугоша. Скульптор&nbsp;— [[Баронч Тадей|Тадеуш Баронч]]{{sfn|Архітектура Львова|2008|c=286—287}}<ref>''Biriulow J.'' Rzeźba lwowska…&nbsp;— S. 95—96.</ref>. До побудови цього будинку гімназія містилася на [[Вулиця Валова (Львів)|вулиці Валовій]], де після переїзду певний час діяла її філія<ref>''Gajak-Toczek M.'' Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772–1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica.&nbsp;— 2010.&nbsp;— №&nbsp;13.&nbsp;— S. 352.&nbsp;— ISSN 1505-9057. {{ref-pl}}</ref>. Упродовж 1911—1914 років тут викладав викладав польську мову та літературу польський письменник, представник жанру жахів у [[Польська література|польській літературі]] першої половини XX століття [[Стефан Грабінський]]. Директором гімназії у [[1921]]—[[1926]] роках був польський науковець, педагог [[Емануель Августинович де Рошко]]. Нині тут міститься науково-дослідний інститут [[Національний університет «Львівська політехніка»|НУ «Львівська Політехніка»]] (навчальний корпус №&nbsp;20){{sfn|Архітектура Львова|2008|c=286—287}}. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під №&nbsp;17-м<ref name="пам'ятки"/>.
 
'''№&nbsp;6'''&nbsp;— будинок споруджений у [[1912]]—[[1914]] роках за проєктом Адольфа Піллера і [[Роман Фельпель|Романа Фельпеля]], як [[прибутковий будинок]] на замовлення купців Кароля Чуджака і Людвіка Штадтмюллера. У [[1920-ті|1920-х]] роках тут містився «Банк землі польської», а від [[1929]] року&nbsp;— радіостанція. Будинок поєднує риси Юґендстилю (німецького різновиду [[модерн]]у) та стилізовані романсько-готичні елементи. Скульптури лицарів, що підтримують еркери, та барельєф із левом над потрійним порталом виконані у [[1912]]—[[1913]] роках Станіславом-Ришардом Пліхалем{{sfn|Архітектура Львова|2008|c=492—493}}<ref> ''Biriulow J.'' Rzeźba lwowska…&nbsp;— S. 244.</ref>. Нині тут розташовані Львівське державне обласне радіо та Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр, а також працює кав'ярня-музей кіно-фототехніки «Фіксаж». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під №&nbsp;1199-м<ref name="пам'ятки"/>.
 
;Палац Павловського
Збудований на початку [[1770-ті|1770-х]] років ймовірно у стилі раннього класицизму[[класицизм]]у за проектомпроєктом Йозефа Зайделя для підчашого брацлавського Йосипа Самуїла Павловського. Спорудження велось будівничими [[Франциск Кульчицький|Франциском Кульчицьким]] іта [[Антон Косинський|Антоном Косинським]]. Палац знаходився навпроти монастиря кармелітів<ref>''[[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик В.&nbsp;С.]]'' Львівський архітектор Франціск Кульчицький (на матеріалі архівних джерел) / редкол.: [[Могитич Іван Романович|І.&nbsp;Могитич]], [[Слободян Василь Михайлович|В.&nbsp;Слободян]] // Вісник інституту «[[Укрзахідпроектреставрація]]».&nbsp;— Вип. 5.&nbsp;— 1996.&nbsp;— С. 72.&nbsp;— ISBN 5-7707-9955-2.</ref>.
 
== Примітки ==