Уголіно дела Герардеска: відмінності між версіями

Граф '''Уголіно дела Герардеска''', граф Доноратіко ({{lang-it|Ugolino della Gherardesca}}; окбл. 1220—1289) &nbsp;— повалений правитель [[Пізанська республіка|Пізи]], голова [[гвельфи|гвельфської]] партії міста. Використан у «[[Божественна Комедія|Божественній комедії]]» [[Данте]] («Пекло» 32:124-33:90)<ref>[http://www.wikilivres.info/wiki/Божественная_комедия/Ад/Песнь_XXXIII Данте Алигьери. Божественная Комедия. «Чистилище», Песнь 33]</ref>, де розповідаеться про його смерть разом з синами від [[голод]]у.

Народився у знатній сім'ї, відомій з VIII ст., нащадки якої продовжують жити в Італії до цього часу. Посля того як у 1249 році король [[Енцо Сардинський]] (незаконний син імператора [[Фридріх II (імператор Священої Римської імперії)|Фридріха II]]) був узятий в полон, Уголіно був назначений губернатором Сардинії (1252) і залишався на цій посаді, доки острів не був захоплений Генуєю (1259). Після цього він успадкував графський титул Доноратіко та став головою своєї родини. В 1271 році видав свою сестру (чи дочку) за Джованні Висконті, суддю Галури, представника пизанської вітки [[Висконті]], які були на стороні гвельфів. Це викликало підозри [[Гибеліни|гибелінів]].

У [[1274 році]] в місті почались беспорядки, які привезлипризвели до арешту Уголіно та Джовані Висконті. Їх звинуватили у заговорі з метою підірвати уряд Пізи та отримавши підтимку від тосканських гвельфів, відібрати владу собі. Уголіно був ув'язнений у в'язницю, а Джовані висланий та вмер. Уголіно скоро звільнили та також вислали з Пізи. У вигнанні він одразу розпочав інтриги з гвельфськими Флоренцією та Луккою. За допомогою [[Карл I Анжуйський|Карла I Анжуйського]] він напав на рідне місто та змусив його до миру на невигідних умовах, змусивши також пробачити себе та інших гвельфів. Після повернення Уголіно спочатку тримався осторонь від політики, але наполегливо працював, щоб поширити свій вплив.

===У владиПри владі ===

Став подестой Пізи у жовтні [[1284]] році]], народним капітаном &nbsp;— з лютого [[1285 року]] року. В його правління були видані статути Пізи ([[1284]]). Його підтимували пополани. Він зумів встановити жорстку тиранію та, будучи главою гвельфської партії, боролися з гибелінами, бік яких традиційно тримала Піза. Ценою територіальних поступок він добилвся миру з ворогами Пізи, Флоренцією та Генуєю: аби попередити розгром Пізи гвельфською коаліціею, Уголіно поступився трьома замками Флоренції та п'ятеро замків Луцці, за що вороги оголосили його зрадником. Але місто він врятував. Він відмовився від деяких умов запропонованого Генуєю миру, так як це мало на увазі повернення полонених нею пізанців, більшість з яких було гибелінами та стали б перешкоджати його владі.

В 1285 році він поділив власду з своїм племінником (або онуком) Ніно Вісконті, сином покійного Джовані , проте скоро між ними почались суперечки. Архієпископ Пізи Руджері дельі Убальдині під маскою дружби з Уголіно та обіцяючи йому підтримку в боротьбі з Ніно, таємно вів інтригу проти обох. В кінці кінців в 1287 році Ніно розпочав переговори з гібелінами, а Убальдо вигнав його з міста разом з рядом гибелінських родин, зруйнував їх палаци та зайняв ратушу, де проголосив себе головою міста.

В 1288 році в Пізі почалося народне повстання через суттєве збільшення цін, яке викликало нестачу харчів. Під час одного з цих бунтів Уголіно вбив племінника настроєного проти нього архиєпископа Руджері. 1 липня 1288 року, після того як він залишив збори, де обговорювався мир з Генуєю, на Уголіно та його послідовників напали. Він зник у ратуші та відбив всі напади. Архиєпископ оголосив його зрадником та підняв народ, котрий підпалив ратушу. Уголіно здався, його син був вбитий<ref>[[Джовані Вілані]], [http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Villani_G/text7.phtml NUOVA CRONICA, кн. 7. 121. КАК БЫЛИ ИЗГНАНЫ ИЗ ПИЗЫ СУДЬЯ ДИ ГАЛЛУРА И ГВЕЛЬФСКАЯ ПАРТИЯ И СХВАЧЕН ГРАФ УГОЛИНО]: «В липні 1288 року Піза розкололась на декілька партій та між ними розгорілось боротьба за владу; головою одної був суддя Ніно Ді Галура дей Вісконті та деякі гвельфи, іншу очолював граф Уголіно дей Герардескі з іншими гвельфами, третиною головував архиєпископ Руджері дельї Убальдині з родинами Ланфранки, Гваланди, Сисмонди та іншими домами гибелинів. Граф Уголіно заради влади він зійшовся архиєпископом та його прибічниками та відійшов від судді Ніно, свого онука, не звертаючи увагу на те, що той був сином його дочки, вони вирішили захопити його або вигнати зі всіма його прибічниками з Пізи. Дізнавшись про це і не маючи сил чинити супротив, суддя Ніно покинув місто й направился в свій замок Кальчі, де він заключив військовий союз проти пізанців з Флоренцією та Лукою. Чтобы скрыть предательство, отдав приказ об изгнании Нино, граф Уголино перед отъездом судьи перебрался из Пизы в свое имение под названием Сеттимо. Когда Нино покинул город, воодушевленный граф вернулся в Пизу и с большой торжественностью был поставлен горожанами во главе правительства, но у власти он продержался недолго, ибо счастье ему изменило и его постигла божья кара за грехи и предательство (ведь рассказывали, что он велел отравить графа Ансельмо да Капрайя, своего племянника, сына сестры, завидуя его популярности в Пизе и опасаясь за свою власть). Сбылось то, что незадолго перед тем предсказывал графу Уголино один мудрый и достойный придворный по имени Марко Ломбардо: когда граф стал полновластным правителем Пизы и достиг наивысшего могущества и благополучия, он устроил по случаю своего дня рождения торжество, на котором присутствовали дети и внуки, вся его семья и родственники обоего пола в роскошной одежде и со всем подобающим богатому празднику убранством. Граф обратился к упомянутому Марко и, указывая на то, с какой пышностью и великолепием было устроено празднество, спросил его: "Что„Что ты думаешь об этом?"“. Мудрец незамедлительно отвечал ему: "Навряд„Навряд ли какой-нибудь барон в Италии окажется злополучнее вас"вас“. Напуганный этими словами граф спросил: "Почему„Почему же?" -“&nbsp;— "Потому„Потому что у вас всего в избытке, кроме Божьего гнева"гнева“. И действительно, гнев Господень скоро разразился над ним, ибо Богу было угодно наказать его за грехи и измены: как прежде архиепископ Пизанский и его сторонники замыслили прогнать из города партию судьи Нино при пособничестве предателя графа Уголино, так и теперь, когда сила гвельфов была подорвана, он решил избавиться от Уголино, обратив ярость народа против него, и устроил на него нападение во дворце, объявив, что граф изменил пизанцам и выдал их замки Флоренции и Лукке. Толпа набросилась на его сторонников, и ему ничего не оставалось, как только сдаться, причем в свалке были убиты его побочный сын и племянник, и захвачены вместе с графом Уголино два его сына и три внука, дети его сына; их заключили в темницу, а прочих родственников и сторонников: Висконти, Убицинги, Гуатани и другие гвельфские семейства -&nbsp;— изгнали из города. Так изменнику изменил изменник, и гвельфская партия в Тоскане оказалась чрезвычайно ослаблена, а гибеллины усилились благодаря названному перевороту в Пизе, могуществу гибеллинов Ареццо, а также силе и победам дона Джакомо Арагонского и сицилийцев над наследником короля Карла».</ref>. РуджериРуджері былбув провозглашенпроголошений подестойподестом (ноале вскорескоро смещёнбув зміщений).