Вавилон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 250:
Людству не відомі точні відомості про занепад Вавилону, проте в Біблії, в книгах Старого Завіту, досить зрозуміло описані події до занепаду, опис занепаду та причина. Якщо дослідити Святе Писання і звірити з історією та сьогоденням, то видно, що воно так і є.
== В пошуках стародавнього міста ==
{{Quote box||Клавдій Джеймс Річ, «Спогади про руїни Вавилону» (1815 рік).
| width = 45%
| quote = За свідченнями сучасних мандрівників, я сподівався знайти у Вавилоні одночасно і більше, і менше, аніж я насправді знайшов. Менше, бо не міг навіть уявити протяжність всіх руїн, або розміри, масивність чи стан будь-якої їх частини. І більше, бо мені здавалося, що я зможу знайти сліди, дарма що недосконалі, більшості важливих споруд Вавилону. Я уявляв як казатиму: «Тут були стіни, а такою мала би бути їх протяжність. Тут стояв палац, а тут безсумнівно знаходилася Вавилонська вежа». Але це ввело мене в оману: замість пари курганів, які стояли б осторонь, я побачив усю історію країни, вкриту залишками будівель, стіни деяких на диво залишилися неушкодженими, а інших — стояли у таких дивних розвалинах невідомої форми і розміру, ніби когось попросили взяти будь-яку теорему й перетворити її на нісенітницю.
}}
=== Перші відомості та спогади мандрівників ===
Насправді Вавилон ніколи не зникав і його розташування залишалося відомим. Не зважаючи на невелику плутанину через міста [[Борсіппа|Борсіппу]] та [[Дур-Курігальзу]], чиї [[Зикурат|зикурати]] нагадували [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], одна з частин міста зберігала стару назву — ''Бабіль,'' тому і місцеві жителі, й іноземні мандрівники досконало знали про руїни і про їхню історію<ref name=":8" />''.''
Про Вавилон згадують ще [[Античність|античні]] [[Історик|історики]], правда їх дані зазвичай перебільшені або спираються на [[Міфологія|міфологічні сюжети]]. В першу чергу це пов'язано із тим, що вони вже не застали [[Вавилонія|Вавилонію]]<ref>{{Cite web|title=Herodotus on Babylon|url=https://www.worldhistory.org/article/84/herodotus-on-babylon/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|title=Beautiful Babylon: Jewel of the Ancient World|url=https://www.nationalgeographic.com/history/history-magazine/article/babylon-mesopotamia-ancient-city-iraq|website=History|date=2017-01-17|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref>. Наприклад, про Вавилон пише [[Філон Візантійський]] у своїй праці «Про Сім чудес світу», де описує [[Сади Семіраміди]] і саме місто, але його дані неточні й перебільшені<ref name=":8" /><ref>{{Cite web|title=Hanging Gardens—Philo of Byzantium|url=http://www.plinia.net/wonders/gardens/hg4philo.html|website=www.plinia.net|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
Одне античне джерело, що хоча й дійшло до нас фрагментами і крізь цитати з інших джерел, вважається найточнішим. Це історія [[Вавилонія|Вавилонії]], написана вавилонянином, на ім'я [[Берос]]. Він був [[Жрецтво|жерцем]] [[Мардук|Мардука]] і створив розгорнуту хронологію Вавилона на замовлення [[Антіох I Сотер|Антіоха I Селевкіда]]. Проте це не звичайна [[хронологія]], а радше вступ до вавилонської культури, щоб ознайомити із нею греків<ref>{{Cite news|title=S. M. Burstein: The Babyloniaca of Berossus. (Sources for the Ancient Near East, Vol. I, Fasc. 5.) 44 pp. Malibu, California: Undena Publications, 1978. $3.30.|url=https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-the-school-of-oriental-and-african-studies/article/abs/s-m-burstein-the-babyloniaca-of-berossus-sources-for-the-ancient-near-east-vol-i-fasc-5-44-pp-malibu-california-undena-publications-1978-330/77D41009B2EBFFB5CA4A73718F6DF866|work=Bulletin of the School of Oriental and African Studies|date=1981/02|accessdate=2021-04-25|issn=1474-0699|doi=10.1017/S0041977X00105129|pages=218–219|volume=44|issue=1|language=en|first=D. J.|last=W}}</ref><ref>{{Cite news|title=Berossus as a Babylonian chronicler and Greek historian|url=https://www.academia.edu/12460609/Berossus_as_a_Babylonian_chronicler_and_Greek_historian|work=in: R.J. van der Spek et al. eds. Studies in Ancient Near Eastern World View and Society presented to Marten Stol on the occasion of his 65th birthday, 10 november 2005, and his retirement from the Vrije Universiteit Amsterdam (Bethesda MD: CDL Press 2008) 277-318|accessdate=2021-04-25|language=en|first=R. J. (Bert) van der|last=Spek}}</ref>.
Відомості про Вавилон знаходимо і в [[Араби|арабських]] джерелах, але в основному вони обмежуються лише згадкою про Вавилон, почасти — коротко описують руїни. У X ст. Вавилон відвідав [[Ібн-Хаукаль|Абу-ль-Касім Ібн-Хаукаль ан-Насибі]], який він описав у своїй роботі «Книга картини землі». За його свідченнями у місті ще досі живуть люди, проте воно більше скидається на село. Він писав: «Бабіль — це невеличке селище, але найстаріше в усьому Іраку. Через нього увесь регіон називають Бабіль<ref name=":8" />».
[[Файл:Nuremberg chronicles - f 24v.png|міні|307x307пкс|Вавилон, зображення із «<nowiki/>[[Нюрнберзька хроніка|Нюрнберзької хроніки]]<nowiki/>». 1493 рік.]]
Окрім арабських та античних джерел, інформацію про Вавилон запозичували зі [[Святі тексти|святих книг]] [[Юдаїзм|юдаїзму]] та [[Християнство|християнства]]. Саме звідти з'явилися розповіді про [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], [[Вавилонське стовпотворіння]], [[Сади Семіраміди]]. В цих джерелах знаходимо інформацію про легендарних [[Цар|цариць]] [[Семіраміда|Семіраміду]] та [[Нітокріс]], а також про реальні персоналії того часу — [[Навуходоносор II|Навуходоносора]], [[Валтасар|Валтасара]] тощо. Можливість на власні очі побачити Вавилон і знайти Вавилонську вежу розбурхувала уяву мандрівників з усього світу.
Першим європейцем, хто побував у Вавилоні, став рабин [[Веніамін Тудельський]]. Він двічі подорожував до Вавилона у період між 1160 і 1173 роками. [[Веніамін Тудельський|Веніамін]] залишив спогади про палац [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]] (скоріше за все мається на увазі Літній палац<ref name=":9">{{Cite web|title=Deutsche Orient-Gesellschaft e.V.|url=https://www.orient-gesellschaft.de/forschungen/projekt.php?a=49|website=www.orient-gesellschaft.de|accessdate=2021-04-26}}</ref>), зробив деякі заміри і описав громаду [[Юдаїзм|юдеїв]] які проживали неподалік і «молилися в [[Синагога|синагозі]], яку збудував ще сам [[Даниїл (пророк)|Даниїл]]<ref>{{Cite web|title=Travelling to Jerusalem--Benjamin of Tudela|url=https://depts.washington.edu/silkroad/texts/tudela.html|website=depts.washington.edu|accessdate=2021-04-25}}</ref>». Він також писав, що знайшов [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], але насправді сплутав її із руїнами [[Зикурат|зикурату]] в місті [[Борсіппа]].
24 жовтня 1574 року під час своєї подорожі до [[Багдад|Багдаду]], до Вавилона прибув Леонард Раувольф, лікар з Авґсбурґу<ref name=":9" />. Дослідника дуже засмутили розходження біблійської оповіді та реальної картини: замість родючих і багатих земель, Леонарда зустріли сухий гарячий вітер пустелі й занедбані руїни. Він побачив залишки мосту, вірогідно легендарний міст через Євфрат про який писав [[Геродот]], і який пізніше знайшли під час розкопок<ref name=":10">{{Cite book
|url=http://archive.org/details/acollectioncuri00goog
|title=a collection of curious travels and voyages
|last=rev. john ray
|first=f r s
|date=1738
|language=English
}}</ref>. Крім того, він описав великий палац, який він побоявся відвідати через змій та скорпіонів, і про руїни Вавилонської вежі, які він сплутав із руїнами зикурату в [[Дур-Курігальзу]]<ref name=":10" />. Аналогічну помилку із зикуратом в [[Дур-Курігальзу]] зробить англійський купець Джон Елдред, який відвідає Вавилон в кінці XVI століття<ref>{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/922744673
|title=Principal navigations voyages traffiques and discoveries of the english nation.
|last=Richard.
|first=Hakluyt,
|date=2013
|publisher=Cambridge Univ Press
|isbn=978-1-107-28635-1
|oclc=922744673
}}</ref>.
У 1616 році Вавилон відвідав відомий італійський мандрівник [[П'єтро делла Валле]], який вже прославився тим, що привіз перші зразки клинописних написів до Європи. Він залишив опис будівель і цегли, з якої вони складалися<ref name=":9" />.
У 18 ст. зростає зацікавлення Вавилоном, його відвідують відомі [[Подорож|мандрівники]] Карстен Нібур та П'єр Жозеф де Бошам. Спогади Бошана, перекладені англійською у 1792 році, зацікавили [[Британська імперія|британську]] [[Ост-Індійська компанія|Ост-Індійську компанію]]. Компанія споряджає декілька експедицій в [[Багдад]] і [[Басра|Басру]], щоб розшукати месопотамські [[Реліквія|реліквії]] і доставити їх у [[Лондон]].
=== Перші археологічні дослідження ===
[[Файл:Plan of the remains of Babylon, the Mujelibé, Kasr; &c. (14797780613).jpg|міні|План руїн Вавилона, тель Каср. Автор — Роберт Кер Портер, 1821 рік.|ліворуч]]
[[Файл:Gesamtansicht von Babylon.jpg|міні|Вид на руїни Вавилона, малюнок. «Спогади про руїни Вавилона», Клавдій Джеймс Річ. 1818 рік.]]
[[Файл:Babylon 1829 cropped.gif|міні|Руїни Вавилона, мапа була складена в 1829 році перед проведенням розкопок. Під час розкопок [[Ормуз Рассам]] знайшов [[Маніфест Кира|Циліндр Кира]] в телі Амрані-ібн-Алі (на карті позначений літерою Е), там де пізніше розкопають храмовий комплекс [[Есагіла]].]]
У грудні 1811 року на прохання [[Ост-Індійська компанія|Ост-Індійської компанії]] до Вавилона приїздить Клавдій Джеймс Річ<ref>{{Cite web|title=Collections Online {{!}} British Museum|url=https://www.britishmuseum.org/collection/term/BIOG62827|website=www.britishmuseum.org|accessdate=2021-04-26}}</ref>. Дипломат, знавець багатьох східних мов (турецької, перської, арабської та івриту) і антиквар, він із захопленням починає дослідження видимих руїн Вавилона. Річ перший дав назву усім холмам (телям), згідно із місцевими назвами, і провів розкопки в телі Бабіль. Під час свого перебування у Вавилоні, Річ склав перші детальні плани міста, замалював руїни, зробив заміри деяких об'єктів. Він також відкопав [[Лев Вавилону (статуя)|Лева Вавилона]] і знайшов декілька артефактів. Усі свої спостереження він вклав у дві роботи «Спогади про руїни Вавилона» та «Другі спогади про руїни Вавилона». За весь час Річ двічі розкопував Вавилон у 1811-1812 та у 1817 році<ref>{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/831263489
|title=Memoir on the ruins of Babylon
|last=J.
|first=Rich, Claudius
|date=1818
|publisher=Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown
|oclc=831263489
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=AK-_3VMubVUC&redir_esc=y
|title=Second Memoir on Babylon: Containing an Inquiry Into the Correspondence Between the Ancient Description of Babylon and the Remains Still Visible on the Site
|last=Rich
|first=Claudius James
|date=1818
|publisher=Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown
|language=en
}}</ref>.
В 1818 року Вавилон відвідав англійський художник Роберт Кер Портер. Під час свого перебування він знайшов декілька артефактів і описав свої враження в книзі, які проілюстрував власними малюнками, чим тільки більше розіграв зацікавлення Вавилоном в Європі.
У 1827 році Вавилон відвідав британський офіцер та мандрівник Роберт Мігнан, він описав місто і зібрав додаткові дані про його розміщення<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=uZkLAAAAYAAJ
|title=Travels in Chaldæa: Including a Journey from Bussorah to Bagdad, Hillah, and Babylon, Performed on Foot in 1827. With Observations on the Sited and Remains of Babel, Seleucia, and Ctesiphon
|last=Mignan
|first=Robert
|date=1829
|publisher=H. Colburn and R. Bentley
|language=en
}}</ref>. Вільям Лофтус, відомий британський геолог, відвідав Вавилон у 1849 році, який описав значення рік та зміну їх [[Річище|русел]]<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/bub_gb_4ZiBAAAAIAAJ
|title=Travels and researches in Chaldaea and Susiana with an account of excavations at Warka, the Erech of Nimrod, and Shush, Shushan the Palace of Esther, in 184952
|last=William Kennett Loftus
|date=1857
|publisher=Robert Carter & Brothers
|language=English
}}</ref>. [[Файл:Confluence of the Tigris and Euphrates near Al-Qurnah.tif|міні|Місце, де у 1855 році відбувся «Інцидент в Аль-Курна». Малюнок 1885 року.]]На початку XIX століття постає новий научний напрям вивчення [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]] — [[ассирологія]]. Незрозумілі знаки на глиняних табличках, які були привезені мандрівниками в минулому, починають детально вивчати. Під час аналізу виявляється, що це окремий вид [[Письмо|письма]], так званий [[клинопис]]. Ключ до [[Криптоаналіз|дешифрування]] клинописного письма винайшов вчитель німецького ліцею [[Георг Фрідріх Гротефенд|Георг Гротефенд]]. Але остаточно клинопис [[Криптоаналіз|дешифрували]] лише в середині XIX ст. Це зробили норвежець [[Крістіан Лассен|К. Лассен]], француз [[Ежен Бюрнуф]], та англієць [[Роулінсон, Генрі|Генрі Роулінс]]. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою [[Роулінсон, Генрі|Роулінса]] — [[Бегістунський напис|Бехістунським написом]], якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя [[Дарій І|Дарія І]]. Відтепер в арсеналі дослідників з'явився цілий пласт літературних пам'яток, які залишили жителі давньої Месопотамії. Розкопки давніх міст тільки примножували кількість писемних пам'яток у розпорядженні вчених, зокрема і про Вавилон.
В 1850 році до Вавилона приїжджають Поль-Еміль Ботта і Остін Генрі Лаярд, відомі своїми розкопками месопотамських міст, насамперед розкопками Ніневії та відкриттям більшої частини [[Бібліотека Ашшурбаніпала|бібліотеки Ашшурбаніпала]]. Ботта і Лаярд провели розкопки на телях Бабіль, Каср та Амрані-ібн-Алі, однак їм не вдалося скласти більш-менш цільну картину розташування будівель. В першу чергу цьому завадили як значна площа пам'ятки, так і пошкодження культурного шару, які виникли через місцевих жителів, які розкрадали цеглу з руїн міста. На вершині теля Бабіль були знайдені численні поховання, проте їх не вдалося віднести до якої-небудь епохи, вірогідно що вони відносилися до ранньої історії міста. Через брак знахідок розкопки припинилися<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/discoveriesinru00layagoog
|title=Discoveries in the ruins of Nineveh and Babylon; with travels in Armenia, Kurdistan and the desert: being the result of a second expedition undertaken for the Trustees of the British Museum
|last=Layard
|first=Austen Henry
|date=1853
|publisher=New York, G.P. Putnam and Co.
}}</ref>.
Французька експедиція на чолі із Фульгенсом Френелєм проводила перші найбільші розкопки Вавилона з 1852 по 1854 рр<ref>{{Cite book
|url=https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5730001x
|title=L'expédition scientifique et artistique de Mésopotamie et de Médie, 1851-1855 / Maurice Pillet,...
|last=Pillet
|first=Maurice (1881-1964) Auteur du texte
|date=1922
|language=FR
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/bub_gb_abSOZ6sClWQC
|title=Expédition scientifique en Mésopotamie exécutée par ordre du gouvernement de 1851 à 1854 par mm. Fulgence Fresnel, Félix Thomas et Jules Oppert publiée sous les auspices de son excellence m. le ministre d'état par Jules Oppert Relation du voyage et résultats de l'expédition
|last=National Library of Naples
|date=1863
|publisher=Imprimerie Impériale
|language=French
}}</ref>. Разом зі своїми асистентами Юліусом Опертом та Феліксом Томасом вони знайшли і розкопали велику кількість артефактів із різних частин міста. На жаль, більша частина предметів була втрачена в травні 1855 року, коли вони намагалися переправити через Тигр 200 ящиків із артефактами. Під час «Інциденту в Аль-Курна» на плот напали пірати і він затонув разом з усім вантажем<ref>{{Cite web|title=The Qurnah Disaster|url=https://www.biblicalarchaeology.org/daily/the-qurnah-disaster/|website=Biblical Archaeology Society|date=2021-01-20|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref>. У травні 1856 року під час рятувальної місії були підняті 80 ящиків і відправлені до [[Гавр|Гавру]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.taylorfrancis.com/books/mono/10.4324/9781315862859/conquest-assyria-mogens-trolle-larsen
|title=The Conquest of Assyria : Excavations in an Antique Land
|date=2014-06-03
|publisher=Routledge
|language=en
|doi=10.4324/9781315862859
|isbn=978-1-315-86285-9
}}</ref>. Інші спроби знайти втрачені артефакти із місії Френеля, включаючи японську експедицію 1971-1972 рр., були марними<ref>{{Cite news|title=THE REPORT OF THE JAPAN MISSION FOR THE SURVEY OF THE UNDER-WATER ANTIQUITIES AT QURNAH THE FIRST SEASON (1971-1972)|url=http://dx.doi.org/10.5356/orient1960.8.1|work=Orient|date=1972|accessdate=2021-04-25|issn=1884-1392|doi=10.5356/orient1960.8.1|pages=1–36,1|volume=8|first=NAMIO|last=EGAMI}}</ref>.
[[Генрі Роулінсон]], відомий як [[Криптоаналіз|дешифрувальник]] [[Давньоперський клинопис|перського клинопису]], відвідав Вавилон у 1854 році, але не затримався там надовго<ref>{{Cite news|title=Rawlinson, Sir Henry Creswicke|url=https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclop%C3%A6dia_Britannica/Rawlinson,_Sir_Henry_Creswicke|work=1911 Encyclopædia Britannica|accessdate=2021-04-25|volume=Volume 22}}</ref>. У 1962 році французький дипломат Пацифік-Генрі Делапорт знайшов [[Парфянське царство|парфійську]] могилу. Всі знайдені в ній артефакти він відправив до [[Лувр|Лувру]]<ref>{{Cite web|title=Chronologie traditionnelle dite moyenne {{!}} Dossiers d'Archéologie hors-série n° 14 (Babylone)|url=https://www.dossiers-archeologie.com/numero-14/babylone-naissance-d-une-legende/chronologie-traditionnelle-dite-moyenne.23553.php#article_23553|website=www.dossiers-archeologie.com|accessdate=2021-04-25}}</ref>.
Наступні значні розкопки у Вавилоні проводив [[Ормуз Рассам]], якого у Вавилон направив [[Британський музей]]. Роботи почалися у 1876 року і тривали аж до 1882. Місцеві жителі, які до цього збирали цеглу з місця розкопок, почали розкрадати й перепродавати то, що вони знаходили. Не зважаючи на велике розкрадання і значні пошкодження через дикунські методи проведення археологічного дослідження, Рассам все таки зміг розкопати і перевезти велику кількість визначних знахідок, наприклад [[Маніфест Кира]]<ref>{{Cite news|title=Asshur and the Land of Nimrod; being an Account of Discoveries made in the Ancient Ruins of Nineveh, Asshur, Sepharvaim, Calah, Babylon, Borsippa, Cuthah, and Van, etc. By Hormuzd Rassam, with an Introduction by Robert W. Rogers, Ph.D., D.D. (Cincinnati: Curts & Jennings, 1897.) - Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates. By John Punnett Peters, Ph.D., Sc.D., D.D. Two Vols. (G. P. Putnam's Sons, 1897.)|url=https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-the-royal-asiatic-society/article/abs/asshur-and-the-land-of-nimrod-being-an-account-of-discoveries-made-in-the-ancient-ruins-of-nineveh-asshur-sepharvaim-calah-babylon-borsippa-cuthah-and-van-etc-by-hormuzd-rassam-with-an-introduction-by-robert-w-rogers-phd-dd-cincinnati-curts-jennings-1897-nippur-or-explorations-and-adventures-on-the-euphrates-by-john-punnett-peters-phd-scd-dd-two-vols-g-p-putnams-sons-1897/6E86DDE54D917300D117743EE6748F62|work=Journal of the Royal Asiatic Society|date=1898/01|accessdate=2021-04-25|issn=2051-2066|doi=10.1017/S0035869X00146362|pages=183–188|volume=30|issue=1|language=en|first=T. G.|last=Pinches}}</ref>.
Для того, щоб зупинити розкрадання на розкопках, Британський музей направив Е. А. Уоліса Баджа, який зміг домовитися із місцевими перекупниками, що всі глиняні таблички, печатки і особливо цінні артефакти вони продаватимуть музею. Через сварки із місцевими робітниками, розкопки періодично закінчувалися і розпочиналися знову, аж доки у 1897 році Вавилоном не зацікавилися німці<ref name=":6">{{Cite book
|url=https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/9783110222128.47/html
|title=Excavated and Unexcavated Libraries in Babylon
|last=Pedersén
|first=Olof
|date=2011-07-27
|publisher=De Gruyter
|language=de
|doi=10.1515/9783110222128.47/html
|isbn=978-3-11-022212-8
}}</ref>.
=== Новий етап вивчення і розкопки Німецького східного товариства ===
[[Файл:Robert Koldewey in Front of the Magazine in Babylon.jpg|ліворуч|міні|304x304px|[[Роберт Кольдевей]] (1855-1925) на фоні складу зі своїми знахідками у Вавилоні. Дата невідома, автор — [[Гертруда Белл]]. ]]
[[Файл:Babylon Zentralblatt 71 Abb 3.tif|міні|Пошуковий [[котлован]] німецької експедиції на телі Каср. 30 серпня 1919 року, автор — [[Роберт Кольдевей]].]]
[[Файл:Ishtar gate sirrush comparison in Koldewey 1914.png|міні|Порівняння лапи [[Дракон|драконоподібної]] істоти [[мушхушшу]], зображеної на [[Брама Іштар|Брамі Іштар]], із [[Хижі птахи|хижим птахом]]. «Розкопки у Вавилоні», [[Роберт Кольдевей]], 1914 рік.]]
[[Файл:Enamelled piece of Ishtar gate.png|міні|Фрагмент [[Брама Іштар|Брами Іштар]]. Автор — [[Роберт Кольдевей]], 1914 рік.]]
Справжнє відкриття Вавилона для науки пов'язують з діяльністю [[Роберт Кольдевей|Роберта Кольдевея]]. У 1897 році, вражений знахідками Ост-Індійської компанії, він відвідав руїни. Наступного року (1898) було створено Німецьке східне товариство, щоб поширити зацікавлення [[Сходознавство|сходом]] і назбирати необхідні кошти для майбутніх експедицій. У той же час створили Східний департамент [[Музей|музеїв]] [[Пруссія|Прусії]], який мав займатися отриманням майбутніх знахідок. Із 1901 року [[Вільгельм II (німецький імператор)|Вільгельм II]] візьме товариство під свою опіку і почне його фінансувати<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/773811619
|title=Antiquity on display : regimes of the authentic in Berlin's Pergamon Museum
|last=Bilsel
|first=Can
|date=2012
|publisher=Oxford University Press
|location=Oxford
|isbn=978-0-19-957055-3
|oclc=773811619
}}</ref>.
Саме [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] очолив перші повномасштабні розкопки міста, які проходили з 1899 по 1917 роки. Окрім нього в експедиції були задіяні й інші дослідники, зокрема: Вальтер Андре, Фрідрих Ветцель, Оскар Ройтер та Георг Буддензіг. Розкопки проходили на високому професійному рівні, для допомоги археологам залучалися й місцеві жителі. Розкопки [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]] допомогли відкрити матеріал [[Нововавилонське царство|нововавилонського]], [[Імперія Ахеменідів|ахеменідського]], [[Держава Селевкідів|селевкідського]] та [[Парфянське царство|парфянського]] періодів, а також давніших епох, хоча й в меншому об'ємі (розкопати нижні археологічні шари заважають ґрунтові води). Найбільш документованим виявиться нововавилонський період, коли місто досягло свого розквіту як столиця великої імперії (під час правління [[Халдеї|халдейської]] династії). Саме цей період найбільше згадується в [[Старий Завіт|Старому Завіті]], почасти бо на царювання [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]] припадає початок «<nowiki/>[[Вавилонський полон|Вавилонського полону]]<nowiki/>». Могутність та багатство міста, яких воно досягло в той час, лягли в основу [[Апокаліпсис|апокаліптичного]] образу Вавилона. Тому результати розкопок німецьких археологів зацікавили європейську спільноту<ref name=":7" />.
Експедиції [[Роберт Кольдевей|Р. Кольдевея]] вдалося встановити, що в період розквіту Вавилон був великим, добре впорядкованим містом із міцною фортифікацією, розвиненою архітектурою і високим рівнем культури. Місто оточувало потрійне кільце стін та оборонний рів, а також додаткова зовнішня стіна для розмежування передмістя. Місто було сплановано як майже ідеальний прямокутник із периметром 8150 м і площею близько 4 км², а якщо враховувати територію, яку охоплювала зовнішня стіна, то площа досягала 10 км². Вавилон був спланований дуже старанно: стіни були закладені відповідно до сторін світу (за місцевими уявленнями), вулиці перетиналися під прямим кутом і оточували центральний храмовий комплекс, який уявляв собою єдиний ансамбль. Річка Євфрат розділяла столицю навпіл на Західне та Східне місто; із Євфратом також з'єднувалася й система каналів міста, яка поставляла воду в усі квартали. Деякі вулиці були прикрашені мозаїкою із кольорової цегли. Більшість знайдених будинків боли одноповерхові, із зовнішнім світом місто сполучали вісім воріт<ref name=":7" />.
У Вавилоні розміщувалося багато храмів, присвячених різним богам — Іштар, Нанні, Ададу, Нінурті, але найбільше всього поважали покровителя міста і главу пантеону богів — Мардука. На його честь, в самому центрі столиці був зведений масштабний комплекс Есагіла із 7-поверховим зикуратом Етеменанкі — Вавилонською баштою висотою в 91 м. Проте Кольдевею вдалося розкопати лише частину Есагіли. Північніше, на місці теля Каср, розташовувалися фортифікації, які межували з Південним палацем [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]]; там же були знайдені склепінчасті конструкції, як тоді гадали — залишки Садів Семіраміди. Вхід у Вавилон перекривали масивні укріплення, шлях до якого проходив повз Північний палац (тель Бабіль) і аж до Брами Іштар. Цей шлях ще відомий як Процесійна дорога<ref name=":7">{{Cite book
|url=http://archive.org/details/ldpd_10797913_000
|title=The excavations at Babylon
|last=Koldewey
|first=Robert
|last2=Johns
|first2=Agnes Sophia Griffith
|date=1914
|publisher=London : Macmillan and Co.
}}</ref>.
Одночасно проводилися розкопки декількох місць (від 3 до 5), кількість робітників, які розкопували телі, варіювалася від 150 до 250. Окрім Вавилона, одночасно велися розкопки у містах [[Борсіппа]], [[Шуруппак]] та [[Ашшур]], які з 1903 по 1913 рр. очолював Волтер Андре, один із колег [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]]<ref name=":7" />.
Розкопки у Вавилоні допомогли визначитися із розташуванням важливих монументів, археологи створили мапи і зібрали дані в такій кількості, як ще ніколи не вдавалося зібрати в історії археології Месопотамії. На користь експедиції зіграло й те, що її очільник був архітектором за освітою, тому він був зацікавлений не тільки у знахідках, а й у збереженні пам'яток і старих будівель<ref name=":7" />.
У 1913 році [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] опублікував свої дослідження у книзі «Відновлення Вавилона» (нім. ''Das wiedererstehende Babylon),'' яку перевидавали аж до його смерті й яка досі залишається основним джерелом знань про [[Археологія|археологію]] [[Межиріччя|Месопотамії]]<ref name=":7" />.
Усі артефакти, сотні клинописних табличок та частини [[Брама Іштар|Брами Іштар]] були відправлені до Німеччини, де друг і колега [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]], Волтер Андре зібрав їх у композицію і реставрував браму у повну висоту. Композицію помістили до [[Музей Передньої Азії|Музею Передньої Азії]] ([[Пергамський музей]]), де вона знаходиться й зараз<ref>{{Cite web|title=Ishtar Gate|url=https://www.worldhistory.org/Ishtar_Gate/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/773811619
|title=Antiquity on display : regimes of the authentic in Berlin's Pergamon Museum
|last=Bilsel
|first=Can
|date=2012
|publisher=Oxford University Press
|location=Oxford
|isbn=978-0-19-957055-3
|oclc=773811619
}}</ref>. У 1917 році німецькі археологи покинули Вавилон через війська Антанти, які окупували прилеглі території. Усі знайдені у Вавилоні артефакти вони були змушені покласти у сховище, яке пізніше британські офіцери використовували як дім відпочинку, через що була втрачена значна частина знайдених предметів<ref name=":6" />. Іракський музей, який створили у 1923 році, провів ревізію того що залишилося і в 1926 році знахідки було поділено між музеями Багдаду та Берліну<ref>{{Cite news|title=Work on a Digital Model of Babylon using Archaeological and Textual Evidence|url=https://www.academia.edu/2005306/Work_on_a_Digital_Model_of_Babylon_using_Archaeological_and_Textual_Evidence|accessdate=2021-04-27|language=en|first=Olof|last=Pedersen}}</ref>.
Після того як [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] покинув Вавилон, розкопки довгий час не відбувалися. Лише у 1956 розкопки були відновлено [[Німецький археологічний інститут|Німецьким археологічним інститутом]] під керівництвом німецького археолога Генріха Лензена<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1515/za.2008.98.issue-1|work=Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie|date=2008-06|accessdate=2021-04-25|issn=0084-5299|doi=10.1515/za.2008.98.issue-1|volume=98|issue=1}}</ref>. Лензен займався дослідженням і розкопками [[Елліністичний період|елліністичного]] театру. У 1962 році до нього приєднався Ганс-Йорг Шмід, який зосередився на розкопках [[Зикурат|зикурату]] [[Етеменанкі]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/33238088
|title=Der Tempelturm Etemenanki in Babylon
|last=Schmid
|first=Hansjörg
|date=1995
|publisher=P. von Zabern
|location=Mainz am Rhein
|isbn=3-8053-1610-0
|oclc=33238088
}}</ref>.
Починаючи з 1974 року Центр археологічних досліджень в Турині та Іраксько-італійський інститут археології розпочали нові розкопки, їх основною метою було підтвердження (чи коригування) данних німецької експедиції Кольдевея, особливо що стосувалося водоносної системи міста. Італійські археологи, яких очолив Джакомо Бергаміні, зібрали важливі дані, а у 1979-1980 рр., разом із командою з Іраку розкопали храм [[Набу (божество)|Набу]], де знайшли велику кількість клинописних табличок<ref>{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/610712090
|title=Levels of Babylon reconsidered : a re-examination of the stratigraphical outlines of the town with special emphasis on the problem of the ancient water levels
|last=Giovanni.
|first=Bergamini,
|oclc=610712090
}}</ref>. Роботи були перервані 1990 роком через [[Війна в Перській затоці|Війну в Перській затоці]].
=== Реконструкція і занепад ===
[[Файл:Palace at Euphrates 2003.jpg|міні|254x254пкс|Один з палаців [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] на річці [[Євфрат]]. 2003 рік.]]
В кінці XX століття Вавилон став інструментом ідеологічної політики Садама Хусейна. Іракський президент вважав себе нащадком великих правителів давнини і тому наказує розпочати будівництво власної резиденції у Вавилоні. Крім того, він продовжує реконструкцію міста, проте виконується це варварським методом — без урахування [[Стратиграфія|стратиграфії]], над старими руїнами зводилися нові споруди, добудовувалися старі тощо.
В 1960-70 роках іракські археологи розпочали процес відновлення старовинних пам'яток країни, зокрема храму Нінмах, а також проведення нових розкопок. Вавилон швидко став національним символом Іраку, а Лев Вавилона почав з'являтися на марках. Починаючи з 1978 року роботи з відновлення стають інтенсивнішими, це було пов'язано із бажанням Саддама Хусейна пов'язати свою генеалогію з національними героями, як от Хамураппі або Навуходоносор <abbr>II. Відновлюються стіни багатьох монументів, стіни фортифікацій і Брама Іштар, деякі споруди модифікуються, як от Південний палац, чия тронна зала розширюється для проведення там концертів, або античний театр, де встановлюється 2500 сидячих місць для проведення тематичних вистав (наприклад, театральної адаптації Епоса про Гільгамеша). Садам Хусейн навіть залишив особистий підпис на деяких цеглинах, як це робили правителі Вавилона, і побудував свій палац на одному з холмів міста. У Вавилоні починають проводити фестивалі і свята, що непокоїть спільноту археологів, адже це заважає розкопкам і шкодить руїнам.</abbr>
Найбільше руїни Вавилона постраждали під час [[Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)|вторгнення коаліційних сил до Іраку]] у 2003 році. Під час конфлікту місце розкопок було обрано для зведення військового табору Camp Alpha на 2000 солдат. Дії американських та польських військових призвели до пошкодження багатьох будівель, особливо Брами Іштар; окрім цього розкрадалися й деякі частини споруд, частіше всього цегла. Військова база проіснувала із вересня 2003 року по грудень 2004 року, американські військові вибачилися за пошкодження й виділили кошти на реставраційні роботи<ref>{{Cite web|title=U.S. troops accused of damaging Babylon's ancient wonder - CNN.com|url=https://edition.cnn.com/2009/WORLD/meast/07/31/iraq.babylon.damage/|website=edition.cnn.com|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
5 липня 2019 року Вавилон було визнано об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО<ref>{{Cite web|title=Babylon|url=https://whc.unesco.org/en/list/278/|website=UNESCO World Heritage Centre|accessdate=2021-04-28|language=en|first=UNESCO World Heritage|last=Centre}}</ref>.
== Див. також ==
| |||