Д'єдонне де Ґозон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) м Haida перейменував сторінку з Дьєдонне де Гозон на Д'єдонне де Гозон |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 3:
== Життєпис ==
Походив зі старовиного шляхетського роду Гозон з графства Руерг (Лангедок).
Перша згадка відноситься до 1324 року. На той час де Гозон перебував у почті великого магістра [[Еліон де Вільнев|Еліона де Вільнева]], що прибув до Авіньйону. 1332 року разом з останнім прибув на Родос. 1337 року стає великим командором.
1346 року обирається великим магістром ордену. Поновив активну підготовку для боротьби з флотами бейліків Айдин і Сарухан. У травні 1347 року біля островів Лемнос і Імброс орденський флот під керівництвом Д'єдонне де Гозона переміг з'єднаний айдино-саруханський флот, захопивши чималу здобич. У 1348 році за допомогою генуезців було захоплено місто Керасунт у Трапезундської імперії. У 1348—1349 роках в союзі з [[Костандін IV|Костандіном IV]], королем Кілікії, було завдано поразки мамлюкам з Алеппо. Влітку 1350 року для продовження боротьби з бейліками відновив лигу з Кіпром і Венецією.▼
▲1346 року обирається великим магістром ордену. Поновив активну підготовку для боротьби з флотами бейліків Айдин і Сарухан. У травні 1347 року біля островів Лемнос і Імброс орденський флот під керівництвом Д'єдонне де Гозона переміг з'єднаний айдино-саруханський флот, захопивши чималу здобич. У 1348 році за допомогою генуезців було захоплено місто Керасунт у Трапезундської імперії. У 1348—1349 роках в союзі з [[Костандін IV|Костандіном IV]], королем Кілікії, було завдано поразки мамлюкам з Алеппо. Влітку 1350 року для продовження боротьби з бейліками відновив лигу з Кіпром і Венецією. Але через суперечності її було розпущено 1351 року.
Разом з тим невдовзі стикнувся з декількома труднощами: пріори Даніїє, Норвегії і Швеції фактично вийшли з-під влади великого магістра. Водночас війна між генуєю і Венецією 1350—1355 років створило конфлікту ситуацію в середовищі ордену, оскільки там були лицарі-генуезці і венеційці. Невзмозі протидіяти розгардіяжу у 1353 року отрмиав від Папського престолу дозвіл вийти у відставку, але ще до того раптово помер. Новим великим магістром став [[П'єр де Корнейан]].
| |||