Еліон де Вільнев: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа}} '''Еліон де Вільнев''' ({{lang-fr|Hélion de Villeneuve}}; бл. 1270 — 27 травня 1346) — 25-й в... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Еліон де Вільнев''' ({{lang-fr|Hélion de Villeneuve}}; бл. [[1270]] — [[27 травня]] [[1346]]) — 25-й великий магістр ордену [[госпітальєри|госпітальєрів]] у [[1319]]—[[1346]] роках.
== Життєпис ==
Походив з [[прованс]]ького шляхетського роду де Вільнев.
1281 року брав участь в обороні Акри від мамлюків. Зумів вціліти та не потрапити у полон. У 1314 році призначається командором [[Маноск]]у і [[Пюїмуассон]]у. 21 липня 1317 року папа римський [[Іван XXII]] перетворив пріорат Сен-Жиля в пріорство Провансу з тим, щоб призначити Вільнева на посаду його очільника. Завдяки цьому набув значної ваги в ордені, оскільки в ієрархії старшим вважалася «мова» (провінція) Прованс, а найзначнішим в ньому був пріорат Сен-Жиля. Разом з тим його владаобмежувалося Сен-Жилем. оскільки госпітальєри на Родосі створили окреме представництво (auberge spéciale) Малого Провансу.
1319 році в розпал протистояння між прихильниками і супротивниками великого магістра Фулька де Вілларе завдяки папі римському стає новим очільником госпітальєрів. Напочатку стикнувся з величезними боргами ордену (у 500 тис. флоринів), переважно перед банкирами Флоренції. Витрати на зведення Родоської фортеці, оплату найманців, утримання шпиталів госпіталів, закупівлю харчів, коней, озброєння та амуніції постійно зростали. У той час в Європі нараховувалося 656 командорств, в кожному з яких обов'язково був організований шпиталь. Вже 1320 року заборгованість госпітальєрів дорівнювала 575 900 золотих флоринів і 1 тис. генуезьких лір].
Продовжив дії з приймання у власність колишніх володінь ордену тамплієрів. Також багато уваги став приділяти поліпшенню діяльності пріорств в Європі й водночас захисту їх від зазіхань місцевих феодалів. В результаті налагодив постійне перерахування грошових коштів до державної скарбниці на Родосі. Вільнев домігся згоди [[Філіпп V Довгий|Філіппа V]], короля Франції, на 4-річне відтермінування погашення боргу ордена.
1323 року провів Генеральний капітул, на якому знову підтверджено поділ ордену на 7 «мов»-провінцій: Прованс, Овернь, Франція, Італія, Арагон, Англія і Німеччина. Вільнев призначив 7 бальї, яких зобов'язав до постійного проживання на Родосі. Їх стали називати пільєрами (стовпами). Останні входили до складу Ради під головуванням великого магістра і повинні були стежити за благоустроєм представництва своєї «мови» на Родосі, де лицарі кожної «мови» стали мешкати в окремому місці під одним дахом. Крім того на Родосі було визначено суворий ієрархічний поділ членів ордена на три класи: лицарів, кліриків і сержантів, що відповідали феодальним станам шляхта, духівництво і простолюд.
На самому Родосі до прибуття туди великого магістра керував великий командор Альберт Шварцбург. 1320 року останній відбив напада на острів військ Орхан-бея, правителя беліка Ментеше.
Лише після налогдження діяльності пріорств та відносин з європейськими монархами Еліон де Вільнев у 1332 році прибув на Родос. 1333 року утворив лігу, спрямовану на захист християнських володінь від бейліків Малої Азії. До 1335 року великому магістру вдалося вирішити фінансові проблеми — шляхом надходжень від продажу угідь борги були сплачено.
1337 року спільно з венеціанцями флот госпітальєрів завдав низки поразок флоту Ментеше, після цього було встановлено мир. Скориставшись цим великий магістр вирішив дяти проти інших бейліків. 1344 року за підтримки венеціанців захопили місто [[Смірна]] на узбережжі Малої Азії. Лише фортеця Смірна залишилася у турок. Помер Еліон де Вільнев 1346 року. Його наступником став [[Дьєдонне де Гозон]].
== Джерела ==
* Gerhart Ellert: Die Johanniter. Universitas 1999, ISBN 3-8004-1385-X.
[[Категорія:великі магістри Мальтійського ордена]]
| |||