Лизогуб Андрій Іванович: відмінності між версіями

'''Андрі́й Іва́нович Лизогу́б''' ([[16 червня]] [[1804]], село [[Бурківка (Ніжинський район)|Бурківка]], нині [[Ніжинський район|Ніжинського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]] — [[1864]], Сорочинці [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], нині село [[Великі Сорочинці]] [[Миргородський район|Миргородського району]] [[Полтавська область|Полтавської області]]) — поміщик містечка [[Седнів|Седнева]] [[Чернігівський повіт|Чернігівського повіту]]. Нащадок козацької старшини. Великий прихильник [[Мистецтво|мистецтва]], [[художник]]-аматор. Друг [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].

СинНащадок козацької старшини: син [[Лизогуб Іван Якович|Івана Лизогуба]]., Братбрат композитора та піаніста [[Лизогуб Олександр Іванович|Олександра Лизогуба]]. Батько [[Лизогуб Дмитро Андрійович|Дмитра]] та [[Лизогуб Федір Андрійович|Федора Лизогубів]].

Разом зі своїм братом [[Лизогуб Ілля Іванович|Іллею]] Андрій Лизогуб морально і матеріально підтримував поета на засланні: листувався з ним, надсилав папір, малярське приладдя, книжки ій гроші. Згодом зберігав твори літературної та образотворчої спадщини Шевченка.

1846 року Шевченко плідно працював у художній майстерні в маєтку Лизогубів. За спогадами сучасників, усі стіни малярні було списано віршами іта малюнками.

1846 року Тарас Шевченко виконав [[портрет]] Андрія Лизогуба (папір, олівець, 21,3 х 17). Незважаючи на дещо етюдний характер, цей портрет вражає мистецькою довершеністю. Шевченкові вдалося розкрити характер портретованого — людини спокійної, добродушної ій лагідної. Тоді ж Тарас Григорович виконав і олійний портрет Іллі Лизогуба.