Вікіпедія

Депортація кримських татар: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{аудіостаття|Початок депортації.ogg|[[30 травняквітня]] [[2021]]}}
{{Терористична атака
|Назва = Депортація кримських татар <br> {{lang-crh|Qırımtatar halqınıñ sürgünligi}}
Рядок 27:
{{Кримські татари}}
 
'''Депортація кримських татар''' ({{lang-crh|Qırımtatar halqınıñ sürgünligi}}, частіше &nbsp;— ''Sürgün'')&nbsp;— [[геноцид]], складовою частиною якого було насильницьке виселення [[Кримські татари|кримськотатарського народу]] з його історичної батьківщини&nbsp;— з [[Крим]]у, здійснене упродовж [[18 травня|18]]–[[21 травня]] [[1944 в Українській РСР|1944]] року, а прибуття ешелонів закінчилося 4 червня 1944-го; один зі злочинів радянського тоталітарного режиму. [[Етнічна чистка|Етнічну чистку]] здійснено [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|відомством держбезпеки]] СРСР за наказом [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]] і постановою [[Державний комітет оборони|Державного комітету оборони СРСР]] від 11 травня 1944 року {{Перехід|#Депортація|1}}. Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]&nbsp;— від північного [[Передуралля]] до республік [[Середня Азія|Середньої Азії]]&nbsp;— було депортовано 191 044 [[Кримські татари|кримських татар]], а за даними самоперепису, проведеного [[Османов Юрій Бекірович|Національним рухом кримських татар]],&nbsp;— 423 100 {{Перехід|#Реабілітація|1}}. Під час виселення і в перші роки після нього загинуло від 27&nbsp;%, згідно з офіційними даними [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], до 46,2&nbsp;% депортованих або від третини до приблизно половини народу {{Перехід|#Смертність та кількість жертв|1}}.
 
18 травня [[1944 в Українській РСР|1944]]&nbsp;року&nbsp;— день початку [[Депортація|депортації]], коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки,&nbsp;— є днем трауру в історії кримськотатарського народу і [[День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу|днем пам'яті в Україні]]. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, заборонив етнонім [[кримські татари]], і більше ніж 40 років у [[Перепис населення|переписах населення]] СРСР ([[Перепис населення СРСР (1959)|1959]], [[Перепис населення СРСР (1970)|1970]], [[:ru:Перепись населения СССР (1979)|1979]] років) згадки про кримських татар були заборонені {{Перехід|#Депортація|1}}.
Рядок 43:
== Передісторія ==
{{also|Русифікація Криму}}
{{аудіостаття|Передісторія. Депортація.ogg|[[5 травня]] [[2021]]}}
[[Файл:Горные_и_южнобережные_крымские_татары.jpg|thumb|Кримські татари]]
[[Файл:Black_Sea_with_the_Crimea_highlighted.svg|thumb|[[Крим]] виділений на мапі&nbsp;[[Чорне море|Чорного моря]]]]
Рядок 66 ⟶ 67:
| scope="col" | '''1989''' || '''38 365''' || '''1,6'''
|}
[[9 грудня]] [[1917]] року кримські татари скликали національний парламент [[Курултай кримськотатарського народу|Курултай]] у [[Бахчисарай|Бахчисараї]], на якому [[13 грудня]] проголосили першу незалежну демократичну республіку в мусульманському світі [[Кримська Демократична Республіка|Кримську Народну Республіку]]<ref name="возгр">''Возгрин В. Е.'' [http://www.e-reading.by/bookreader.php/1013669/Vozgrin_Valeriy_-_Valeriy_Evgenevich_Vozgrin_ISTORIChESKIE_SUDBY_KRYMSKIH_TATAR.html Исторические судьбы крымских татар] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190415173914/http://www.e-reading.by/bookreader.php/1013669/Vozgrin_Valeriy_-_Valeriy_Evgenevich_Vozgrin_ISTORIChESKIE_SUDBY_KRYMSKIH_TATAR.html |date=15 квітня 2019 }}</ref><ref name="Айвазов">''Айвазов А. С.'' [http://www.vatanym.ru/?an=vs305_mp1 История национального движения в Крыму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171012205230/http://www.vatanym.ru/?an=vs305_mp1 |date=12 жовтня 2017 }}</ref>. Держава проіснувала до 1918 року, коли в результаті військового зіткнення із силами Севастопольської більшовицької ради та більшовицько-анархістського терору в Криму припинила своє існування, а її голова&nbsp;[[Номан Челебіджіхан|Номан Челебіджихан]] без суду і слідства був жорстоко вбитий і викинутий у [[Чорне море]]{{sfn|Зарубины|2008}}. 18 жовтня 1921 року кримські татари відновили свою державність у складі створеного [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і були визнані корінним населенням півострова<ref name="kassr" />{{Sfn|Smele|2015|с=302}}. Втім, ці досягнення затьмарила [[продрозверстка]] 1920-х років, яка призвела до сильного голоду і загибелі ще 120 000 кримських татар<ref name="ReferenceA"/>. Радянська влада офіційно визнавала, що від голоду в Криму загинуло близько 100 000 людей, з яких 76 000 були кримськими татарами, оскільки їхній урожай вивозили в «більш важливі» регіони Радянського Союзу{{Sfn|Olson|Pappas|Pappas|1994|с=185}}. Становище кримців ще більше погіршилося після того, як до влади остаточно прийшов [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосип Сталін]]. Його політика супроводжувалася масовими [[Великий терор|репресіями]]{{Sfn|Rosefielde|1997|сторінки=321–331}}: уся кримськотатарська інтелігенція була репресована у справі ''«націоналістичної партії „[[Національна партія|Міллі Фірка]]“»''<ref>{{Cite web|title=ДЕЛО ВЕЛИ ИБРАИМОВА И «МИЛЛИ ФИРКА» - Социум - zn.ua|url=https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:CB2aW5iE83cJ:https://zn.ua/SOCIETY/delo_veli_ibraimova_i_milli_firka.html+&cd=5&hl=ru&ct=clnk&gl=ru|website=webcache.googleusercontent.com|accessdate=2019-05-10}}</ref>.
 
Станом на 1939 рік, за даними сталінського перепису населення, [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримську АРСР]] населяли приблизно 1 126 800 жителів, з яких 218 000 осіб, або близько 19,4&nbsp;% населення, становили кримські татари{{Sfn|Parrish|1996|с=104}}, проте, за даними радянського історика і дисидента [[Алексєєва Людмила Михайлівна|Л.&nbsp;М.&nbsp;Алексєєвої]], до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар{{sfn|Алексєєва|1983}}. 1941 року [[Третій Рейх|нацистська Німеччина]] вторглася в [[Операція «Барбаросса»|СРСР]], окупувавши більшу частину заходу Радянського Союзу. Приводом для майбутнього колективного покарання кримських татар якраз стало те, що вони нібито співпрацювали з [[Німецька окупація СРСР#Україна|окупаційними німецькими військами]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref>[[#Banerji|Banerji, 23 October 2012]]</ref>. Радянські джерела кінця 1940-х років називають кримських татар «народом-зрадником». Ця думка була дуже поширеною за радянських часів і побутує донині в Росії. Втім, сучасні історики категорично відкидають подібні твердження{{sfn|Williams|2001|p=374-375}}.
Рядок 152 ⟶ 153:
4 липня 1944 року НКВС офіційно поінформував Сталіна про те, що переселення завершено{{Sfn|Pohl|1999|с=115}}. Однак незабаром після цієї доповіді НКВС з'ясував, що один зі своїх підрозділів забув депортувати людей з [[Арабатська стрілка|Арабатської стрілки]]. Замість того, щоб готувати додатковий трансферт у поїздах, НКВС завантажив сотні кримських татар на старий човен, доправив його до середини [[Азовське море|Азовського моря]] і потопив корабель, втопивши всіх людей у ньому 20 липня. Тих, хто не тонув, добито [[кулемет]]ами{{Sfn|Levene|2013|с=317}}.
 
[[Файл:Crimean Tatar child on a special settlement.jpg|праворуч|thumb|250px|Кримськотатарський хлопчик<!--або дівчина?-->, депортований з Криму за «зраду Радянського Союзу» &nbsp;— «співпрацю з німцями», у місці спецпоселення. 1944, [[Красновішерськ]], [[Пермський край|Молотовська область]].]]
Офіційно жодного кримського татарина не залишилося в Криму. Депортація охопила кожну людину кримськотатарського походження, включаючи дітей, жінок, людей похилого віку і навіть тих, хто були членами [[Комуністична партія|комуністичної партії]] або служив у [[Червона армія|Червоній армії]]. У березні 1949 року загалом 8 995 колишніх військовослужбовців Червоної армії кримськотатарського походження були зареєстровані в {{нп|Спеціальні поселення|спеціальних поселеннях|en|Special settlements}} Серед цих ветеранів було 534 офіцери, 1392 сержанти і 7079 солдатів. Там були також 742 члени [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] і 1225 членів [[Комсомол|ВЛКСМ]]{{Sfn|Pohl|2000|с=1}}. За словами одного з російських свідків депортації, деякі люди все ще воювали на Східному фронті, але їх чекала депортація наприкінці війни{{Sfn|Magocsi|2010|с=691}}. Це було особливо принизливо для героїв війни; Ільяс Аблаєв, наприклад, воював на різних фронтах під час війни і служив у Червоній армії до травня 1947 року&nbsp;— тільки для того, щоб потім жити у вигнанні в регіоні [[Ташкент]]а{{Sfn|Studies on the Soviet Union|1970|с=87}}.
 
Рядок 252 ⟶ 253:
Деякі райони (гори і Південний берег Криму, населені до того переважно кримськими татарами) залишилися практично без населення. За повідомленням відповідального організатора ЦК ВКП (б) у Кримській області до ЦК ВКП (б), «після виселення татар, у деяких районах, особливо південних, населення майже не залишилося. У Куйбишевському районі залишилося всього населення 672 чол., Алуштинському&nbsp;— 2637, Судацькому&nbsp;— 3380, Балаклавському&nbsp;— 2233. Аналогічне становище з населенням у Карасубазарському, Бахчисарайському, Ялтинському районах»<ref>РГАСПИ, ф.17, оп.88, д.309, л.18.</ref>.
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 35%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | Я вважаю, що Крим без татар втратив свою екзотику, яка створювала йому неповторну красу і аромат справжнього Сходу. Від Криму залишилися тільки «колишні місця», позбавлені тих людей, які створювали зміст цих місць, мову, звичаї, костюми і побут. <...…> Коли поруч з [[Ханський палац (Бахчисарай)|Бахчисарайським палацом]] ви бачили струнку, молоду татарку, що несе на плечі кошик з персиками або мушмулою –&nbsp;— це був Крим. А тепер залишилися лише одні назви, і то не знаю чому.
|-
| style="text-align: left;" | — [[Дунаєвський Ісак Осипович|Ісак Дунаєвський]], який відвідував Крим і жив в ньому після депортації кримських татар, в листі до Раїси Риськіної<ref>[http://www.dunaevski.ru/content/view/882/211/ Исаак Дунаевский. ''Когда душа горит творчеством...творчеством…. Письма к Раисе Рыськиной'' // Письма за 1951-19551951—1955 годы, страница 13]]</ref>
|}
 
Рядок 291 ⟶ 292:
1952 року відбулася сесія відділень [[Інститут історії АН СРСР|історії та філософії АН СРСР]] і Кримської філії академії, на якій, як і на [[Серпнева сесія ВАСГНІЛ (1948)|серпневій сесії]] 1948 року, де вчені через ідеологічний диктат не змогли відстояти генетику, і перемогли [[Лисенко Трохим Денисович|Лисенко]] і [[Мічурін Іван Володимирович|Мічурін]], очистити історію Криму від тенденційних уявлень про Крим як місце перебування росіян з незапам'ятних історичних часів не вдалося{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="лисенківщина" />.
 
На сесії було рекомендовано «глибоко вивчити історію проникнення слов'ян до Криму». Особливо рекомендувалося звертати увагу на історію [[Тмутороканське князівство|Тмутараканського князівства]], оскільки помилково вважалося, що це було відділення Русі, що розташовувалося в Криму<ref name="лисенківщина" />. Було вирішено «боротися» проти «ідеалізації» тюркських народів Криму&nbsp;— [[Хозари|хозар]], [[Половці|половцівполовці]]в, [[Печеніги|печенігів]] та кримських татар («татар»), що фактично означало заборону на об'єктивне вивчення їх історії{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="qtv" />.
 
Після «сесії» про те, якою має бути історія Криму, радянським вченим розповів академік [[Рибаков Борис Олександрович|Борис Рибаков]]. Він написав роботу під назвою «''Про помилки у вивченні історії Криму і про завдання подальших досліджень''». А в газеті «[[Известия]]» вийшла стаття академіка [[Греков Борис Дмитрович|Бориса Грекова]] «''Про деякі питання історії Криму''». Пізніше її варіант був опублікований у співавторстві з Радянським етнографом [[Бромлєй Юліан Володимирович|Юліаном Бромлєєм]] у «Віснику» Академії наук. Ці документи стали керівними для істориків, що займалися Кримом, аж до кінця 1980-х років. Згідно з ними, всі народи, що залишили свій слід в історії півострова, стали оцінюватися позитивно або негативно{{sfn|Громенко|2019}}. Роль [[Стародавня Греція|стародавніх греків]], наприклад, історики почали всіляко звеличували, а роль кримських татар&nbsp;— було наказано принижувати і навіть приписувати їм усілякий негатив. Такий підхід до історії Криму домінує і донині{{sfn|Громенко|2019}}<ref name="qtv" /><ref name="лисенківщина" />.
Рядок 308 ⟶ 309:
[[Файл:Küleç Meçit.jpg|thumb|left|[[Колеч-Мечеть (мечеть)|Колеч-Мечеть]]&nbsp;— одна з найстаріших мечетей Криму, була зруйнована після депортації кримських татар]]
{| cellspacing="5" class="toccolours" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 1em; font-size: 100%; color: black; width: 25em; max-width: 40%; margin-bottom: 10px; background: rgb(198, 219, 247);"
| style="text-align: left;" | «...Я…Я за образом і по запаху визначив, що це була звичайна брудна вбиральня, забруднена зовні нітрохи не менше, ніж усередині. Тут же кинулися в очі кілька рівних білих каменів, що послужили підставою для сирої цегли, з якої були зліплені стіни.<br/>До свого жаху я відразу помітив на каменях написи, зроблені арабською в'яззю. Більшого потрясіння, ніж я випробував в ці хвилини, не відчував ніколи в житті.<br/>Звичайно ж, це були надмогильні камені від зруйнованого татарського кладовища. У мене перехопило в горлі я не міг ані дихати, ані плакати, ані кричати...кричати…»
|-
| style="text-align: left;" | — зі спогадів кримськотатарського вченого [[Аппазов Рефат Фазилович|Рефата Аппазова]], який відвідував Крим в кінці 50-их років<ref>Р. &nbsp;Ф. &nbsp;Аппазов. Следы в сердце и в памяти. &nbsp;— Симферополь : Доля, 2001. &nbsp;— 412 с.</ref>
|}
Депортація також завдала непоправної шкоди кримськотатарській культурі. Крім спалення всіх газет, книг, журналів мовою кримських татар, радянська влада зрівняла із землею всі мусульманські кладовища&nbsp;— надгробки використовувалися в будівництві доріг, будинків. З 1700 мечетей і молитовних будинків у Криму 1944 року, на момент початку репатріації кримських татар не діяла жодна, багато мечетей було зруйновано{{sfn|Алексєєва|1983}}{{Sfn|Булатов|2011|с=54–66}}<ref name="мечеть" />. Було завдано збитків кримськотатарським гончарній, ювелірній, теслярській, ковальській, шкіряній, кравецькій справам і танцювальному мистецтву, які почали поступово відновлюватися лише після повернення кримських татар<ref>[[#Мустафіна|Мустафіна, 18 May 2019]]</ref>.
Рядок 703 ⟶ 704:
* [[Харківські угоди]]
}}
* [http://tamirlar.com/ru/o-proekte/ «Tamırlar» &nbsp;— платформа, що збирає історію депортації]
* [http://www.khpg.org/index.php?id=1274349040 Депортація кримських татар як ще один геноцид в СРСР]
* [http://forumn.kiev.ua/2010-04-95/95-10.html Депортація кримських татар як ґеноцид]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Депортація_кримських_татар