Народно-демократична партія (Україна): відмінності між версіями

Після I з'їзду партії [[24 лютого]] [[1996]] року спостерігалося швидке зростання лав НДП. [[30 травня]] [[1996]] року політичну партію зареєстровано Міністерством юстиції України<ref>{{Cite web |url=http://www.minjust.gov.ua/parties |title=Реєстр політичних партій |accessdate=21 квітень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120425143200/http://www.minjust.gov.ua/parties |archivedate=25 квітень 2012 |deadurl=yes }}</ref>.[[31 серпня]] [[1996]] року Указом Президента Леоніда Кучми А. Матвієнка призначено головою [[Вінницька обласна державна адміністрація|Вінницької обласної державної адміністрації]]. У червні [[1997]] року II з'їзд Народно-демократичної партії констатував, що Україна все ще перебуває в стані глибокої системної кризи й поклав політичну відповідальність за це на Кабінет Міністрів України, безпосередньо — на Прем'єр-міністра [[Павло Лазаренко|Павла Лазаренка]]. З'їзд звернувся до Президента України з вимогою відставки П. Лазаренка. Після відставки Павла Лазаренка в червні [[1997]] року уряд України очолив член Політвиконкому НДП [[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]], хоча однорідний партійний чи коаліційний уряд сформувати не вдалося. Разом з тим, партійність прем'єр-міністра, за відсутності партійної команди, мала далекосяжні наслідки. Відповідальність за стан справ у країні була «покладена» на НДП.

 

 

Восени [[1998]] року в партії сформувалося два крила: опозиційне до курсу президента Леоніда Кучми ([[Анатолій Матвієнко]], [[Володимир Філенко]], [[Стецьків Тарас Степанович|Тарас Стецьків]], [[Юрій Сахно]], [[Безпалий Борис Якович|Борис Безпалий]], [[Білоус Артур Олександрович|Артур Білоус]]), та пропрезидентське ([[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]], [[Плющ Іван Степанович|Іван Плющ]], [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]], [[Толстоухов Анатолій|Анатолій Толстоухов]], [[Кушнарьов Євген Петрович|Євген Кушнарьов]], [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]]). I етап IV з'їзду НДП, який розпочав свою роботу [[22 листопада]] [[1998]] року, ухвалив нову редакцію Статуту партії та Концепцію вимог НДП до кандидата в Президенти України на виборах у жовтні [[1999]] року. Представники «опозиціонерів» в НДП запропонували Л. Кучмі підписати угоду з партією про те, на яких умовах партія його підтримає. Але той відмовився, заявивши, що обирається народом і підзвітний народові, а не окремій партії. На II етапі ([[14 травня|14 —]] [[15 травня]] [[1999]] року) делегати IV з'їзду НДП проголосували за підтримку Л. Кучми на виборах Президента України. Анатолій Матвієнко склав повноваження Голови НДП і припинив членство в партії. Разом із ним з НДП вийшли також [[Філенко Володимир Пилипович|Володимир Філенко]], [[Олександр Ємець]], [[Стецьків Тарас Степанович|Тарас Стецьків]], [[Білоус Артур Олександрович|Артур Білоус]], Борис Безпалий, [[Костянтин Ситник]], [[Юрій Сахно]], [[Сергій Подгорний]], [[Коліушко Ігор Борисович|Ігор Коліушко]] та частина пересічних партійців. Головою Народно-демократичної партії з'їзд обрав [[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерія Пустовойтенка]] (на той час&nbsp;— прем'єр-міністра України)<ref>[http://4vlada.net/partii-lidery/rіshennya-tsіnoyu-rozkolu Рішення ціною розколу?]</ref>. Щоправда, після перемоги Л. Кучми на президентських виборах В. Пустовойтенко не був перезатверджений парламентом на цій посаді.

: За ініціативи НДП та під її егідою було створено низку громадських організацій: Всеукраїнське жіноче народно-демократичне об'єднання «Дія», [[Народно-демократична ліга молоді]], Всеукраїнська екологічна ліга. У березні [[2001]] року при НДП створена "Народно-демократична асоціація депутатів всіх рівнів «Довіра» на чолі з [[Шевчук Сергій Володимирович|Сергієм Шевчуком]], організацію освітян (керівник&nbsp;— [[Кафарський Володимир Іванович]]).

 

 

== 2006–2010 ==