Васильківська водогінна насосна станція: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 44:
== Свердловини ==
 
Свердловини № 11 та 17 розміщувалися безпосередньо у межах садиби, а № 18 — ближче до р. Либідь, недалеко від цегельного заводу О. Бернера.
Свердловини № 11 та 17 розміщувалися на території садиби станції, № 18 — ближче до р. Либідь, на відстані бл. 400 м від річки, поблизу тодішнього цегельного заводу О. Бернера. Другий район водопостачання (т. зв. район середнього тиску), до якого належала Васильківська станція, охоплював території Хрещатої долини, «Нового Строєнія», товарну станцію та Кадетський корпус. Васильківську станцію було підключено до магістрального водогону вул. Великої Васильківської (сучасна вул. Червоноармійська).
1901 на території садиби станції було пробурено під'юрську свердловину № 10, яку надалі не використовували; 1908 почали діяти свердловини № 11 і 17. Свердловину № 11 пробурено фірмою «Артензія», бурінням свердловин № 17 і 18 керував професор Б. фон Вангель.
Із свердловин № 11, 17 та 18 вода поступала в сітчасте відділення машинної зали, де її насичували повітрям. Потім вода стікала в резервуар, звідки за допомогою насоса перекачувалася у водогінну мережу. Конструкції сітчастого відділення й резервуара були ідентичні устаткуванню Бульварної водогінної насосної станції (див. ст. 510). Ємність резервуара — 4800 куб. м.
 
Другий район водопостачання (т. зв. район середнього тиску), до якого належала Васильківська станція, охоплював:
* територію Хрещатої долини;
* територію «Нового Строєнія»;
* товарну станцію;
* Кадетський корпус.
 
Також Васильківську станцію було підключено до магістрального водогону [[Вулиця Червоноармійська (Київ)|вул. Великої Васильківської]].
 
Ще [[1901]] року було пробурено під'юрську свердловину № 10, проте її не використовували. А вже 1908 ввели в експлуатацію свердловини № 11 і 17.
 
Вода проходила декілька етапів. Спочатку потрапляла в сітчате відділення машинної зали для того, щоб насичуватися повітрям, потім - до резервуару ємністю 4800 куб. м., а лише після цього - у водогінну мережу.
 
Устаткування Васильківської насосної станції не відрізнялося від устаткування Бульварної водогінної насосної станції.
 
== Історія споруди та сучасний стан ==