Воєнний стан у Польщі 1861: відмінності між версіями

Постраждалий від події, Ламберт подав у відставку і 28 жовтня 1861 року покинув Варшаву. Спочатку посаду губернатора зайняв Микола Сухозанет, якого замінив [[Александр Лідерс|Олександр Людерс]]. З його призначенням у Королівстві Польському методи терору знову почали застосовуватись, і суспільство зазнало подальших переслідувань (заборону співати в церквах поза месами, заборону висвітлювати святих поза церквами тощо). Заборонялося співати пісні «Боже то Польща» (з 1861 року), «Під твоїм захистом» та «Святий Боже» (з лютого 1862 року) та «Сердечна мати» (з березня 1862 року). Навіть було небезпечно носити чорний одяг, пов'язаний з національною жалобою (арешти з цієї причини розпочались 12 квітня 1861 року; все ще потрібно було отримати згоду поліції в 1873 році), а також одяг амаранту (на той час вважався національним кольором). В існуючій атмосфері терору 15 червня 1862 року російський офіцер української національності [[Потебня Андрій Опанасович|Андрій Потебня]] здійснив замах на губернатора, який був важко поранений (куля розчавила йому щелепу). Цей замах призвів до репресій&nbsp;— сам губернатор (незабаром звільнений) почав вставати за заарештованими. У існуючій ситуації російська влада змінила свою політику на примиренння&nbsp;— Людерс був звільнений, а його місце зайняв великий князь [[Костянтин Миколайович|Костянтин Романов]], на якого 3 липня 1862 року був здійснений невдалий замах. Новий губернатор разом із маркграфом [[Олександр Велопольський|Олександром Велопольським]]&nbsp;— з червня 1862 року головою цивільного уряду (і потенційною жертвою нападів 7 і 15 серпня 1862&nbsp;р.)&nbsp;— намагався провести реформи для запобігання повстання, вводячи положення про [[Автономія|автономію]] Королівства та призначення поляків на посади цивільних губернаторів. У 1862 році на базі [[Медико-хірургічна академія у Варшаві|на базі Медико-хірургічної академії]] була створена [[Варшавська головна школа]]. Була відновлена [[Державна рада (Королівство Конгресу)|Державна рада,]] введено самоврядування для міських і сільських комун, повітів і намісництв, селян здавали в оренду, а [[Євреї|євреї отримували]] отримували рівні права. Одним із кроків великого князя було поступове скасування воєнного стану. 8 вересня 1862 року воєнний стан було скасовано в [[Радомська губернія|губернії Радомській]], за винятком міст [[Радом]] і [[Кельці]]<ref>Kurjer Warszawski nr 207, 1862, s. 1</ref>, 10 жовтня 1862 року в [[Люблінська губернія|губернії Люблінській]] і [[Августівська губернія|Августівській]], за винятком [[Люблін]]а, [[Седльці|Седльця]] і [[Сувалки]]<ref>Kurjer Warszawski nr 234, 1862, s. 1</ref>, а 16 грудня, 1862 року у [[Варшавська губернія|Варшавській]] та [[Плоцька губернія|Плоцькій]] губернії, за винятком Варшави<ref>http://www.rp.pl/artykul/732973.html?print=tak&p=0 150. rocznica stanu wojennego.</ref>, [[Каліш]]а та [[Плоцьк (Польща)|Плоцька]], повітів: [[Ліпновський повіт|Ліпновського]], [[Пйотрковський повіт|Пйотрковського]] та міст, розташованих уздовж лінії [[Варшавсько-Віденська залізниця|залізниці Варшава-Відень]] та [[Залізниця Варшава-Бидгощ|Варшава-Бидгощ]]<ref>Kurjer Warszawski nr 289, 1862, s. 1</ref>. Зіткнувшись із загальною незацікавленістю поляків у проектах поселення із загарбником, він не зміг запобігти [[Січневе повстання (1863)|повстанню]].