1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»: відмінності між версіями

 

Після нищівного розгрому під Фалезом німецькі війська [[Головнокомандування Вермахту «Захід»]] поспіхом відступали на схід, навіть не чинячи опір у східній Франції чи Бельгії, а намагаючись якомога швидше закріпитися по рубежу «лінії Зігфрида» та там надавати організований опір. До середини вересня 1944 року німці перейшли до оборони на фронті від Ла-Маншу до швейцарського кордону<ref>Б. Лиддел Гарт. Вторая мировая война.&nbsp;— М.: АСТ, 1999.&nbsp;— С. 593—595.</ref>. Рештки «Ляйбштандарта» були відведені в район [[Оснабрюк]]а, де дивізію включили до складу 6-ї танкової армії СС під командуванням Й. Дітріха. Замість важко пораненого при прориві з-під Фалезу [[Теодор Віш|Теодора Віша]] командиром Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» став [[штандартенфюрер|СС-штандартенфюрер]] [[Вільгельм Монке]]{{sfn|Залесский|2007|p=120-121}}. Протягом наступних місяців підрозділи ''LSSAH'' відновлювали свою [[боєздатність]], втім якщо чисельність особового складу вдалося довести до штатної, то бойової техніки (особливо танків і штурмових гармат) надійшло вдвічі менше, ніж належало за штатним розкладом. Відчувався найгостріший дефіцит пального, не вистачало досвідченого молодшого офіцерського і унтерофіцерського складу та кваліфікованих військових фахівців (танкістів, артилеристів, [[сапер]]ів, радистів){{sfn|Миллер|2009|p=52-53}}. У середині листопада дивізія була передислокована в район [[Кельн]]а, в контексті підготовки до стратегічного контрнаступу вермахту на Заході<ref>Beevor, Antony (2015). Ardennes 1944: The Battle of the Bulge. New York: Penguin. ISBN 9780143109860.</ref>.

[[Файл:St.-Lambert-surrender.jpg|міні|праворуч|200пкс|Німецькі солдати, що капітулювали під Фалезом. Серпень 1944]]

 

[[Файл:Battle of the Bulge 6th.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Прорив 6-ї танкової армії СС на північному фланзі. [[Арденнська операція]]]]

[[16 грудня]] 1944 року о 05:30 масовим 90-хвилинним артилерійським вогнем 1600 артилерійських систем на 130-кілометровому фронті німці розпочали контрнаступ на війська союзників. Головний удар 6-ї танкової армії припадав на позиції [[2-га піхотна дивізія (США)|2-ї]] та [[99-та піхотна дивізія (США)|99-ї американських піхотних дивізій]] [[1-ша армія (США)|1-ї армії США]]. Удар виявився раптовим для союзників, розвідка яких не зуміла розкрити зосередження потужних танкових частин противника. До того ж сильний снігопад заважав англо-американській авіації діяти в інтересах наземних військ, звивши нанівець панування в повітрі. Чотири бойові бронетанкові групи есесівців, провідну роль серед яких грала бойова група [[Йоахім Пайпер|Пайпера]], що наступала на вістрі удару, подолали розрізнений опір підрозділів 2-ї і 99-ї піхотних дивізій. До вечора наступного дня німецькі танкові колони прорвалися вглиб оборони противника на 50 кілометрів і вийшла до міста [[Ставло]], в декількох кілометрах від якого у [[Спа (Бельгія)|Спа]] знаходився [[штаб]] американської армії і найбільше тилове сховище пального з понад 3 мільйонами галонів нафтопродуктів. Однак І. Пайпер переніс штурм міста на ранок, чим скористалися американці&nbsp;— евакуювавши вночі штаб і підпаливши склади з пальним<ref>А.&nbsp;С.&nbsp;Киселев. Операция «Осенний туман»/Сражение в Арденнах.&nbsp;— М.: БТВ-МН, 2004.&nbsp;— С. 28.</ref>, якого до речі конче не вистачало німцям{{sfn|Залесский|2007|p=122-124}}.

 

О 7:00 17 грудня німці захопили склад американського палива в [[Бюллінген]]і та, заправившись, частини бойової групи Пайпера просунулися ще на 50 кілометрів і, захопивши місто [[Стумон]], створили безпосередню загрозу [[Льєж]]у. При цьому інші бойові групи «Лейбштандарт» значно відстали від нього, розтягнувшись по вузьких дорогах на 30 кілометрів, а інші з'єднання 6-ї танкової армії СС так і не змогли прорвати оборону противника і вийти на [[оперативний простір]]. До ділянки прориву американське командування терміново перекинуло три свіжих з'єднання: [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-ю повітряно-десантну]], [[3-тя бронетанкова дивізія (США)|3-ю бронетанкову]] і [[30-та піхотна дивізія (США)|30-ю піхотну дивізії]]. У [[Зустрічний бій|зустрічному бою]] в районі міст [[Труа-Пон]] і [[Вієлсальм]] бойова група Пайпера зіткнулася з передовими частинами 82-ї десантної дивізії, які зуміли зупинити підрозділи двох бойових груп дивізії «Адольф Гітлер» і відновити лінію фронту{{sfn|Уорвал |2010|p=266-267}}. Кілька днів есесівці вели запеклі бої в оточенні і, витративши всі боєприпаси і паливо та кинувши своїх поранених і втративши всю техніку, залишки бойової групи Пайпера невеликими групами зуміли пробитися до головних сил. [[25 грудня]] останні солдати групи Пайпера (з числа залишених в ар'єргарді, що прикривав відхід основних сил з 800 солдатів) вийшли до своїх у Петі-Спа{{sfn|Залесский|2007|p=124}}.