1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»: відмінності між версіями

[[16 грудня]] 1944 року о 05:30 масовим 90-хвилинним артилерійським вогнем 1600 артилерійських систем на 130-кілометровому фронті німці розпочали контрнаступ на війська союзників. Головний удар 6-ї танкової армії припадав на позиції [[2-га піхотна дивізія (США)|2-ї]] та [[99-та піхотна дивізія (США)|99-ї американських піхотних дивізій]] [[1-ша армія (США)|1-ї армії США]]. Удар виявився раптовим для союзників, розвідка яких не зуміла розкрити зосередження потужних танкових частин противника. До того ж сильний снігопад заважав англо-американській авіації діяти в інтересах наземних військ, звивши нанівець панування в повітрі. Чотири бойові бронетанкові групи есесівців, провідну роль серед яких грала бойова група [[Йоахім Пайпер|Пайпера]], що наступала на вістрі удару, подолали розрізнений опір підрозділів 2-ї і 99-ї піхотних дивізій. До вечора наступного дня німецькі танкові колони прорвалися вглиб оборони противника на 50 кілометрів і вийшла до міста [[Ставло]], в декількох кілометрах від якого у [[Спа (Бельгія)|Спа]] знаходився [[штаб]] американської армії і найбільше тилове сховище пального з понад 3 мільйонами галонів нафтопродуктів. Однак І. Пайпер переніс штурм міста на ранок, чим скористалися американці&nbsp;— евакуювавши вночі штаб і підпаливши склади з пальним<ref>А.&nbsp;С.&nbsp;Киселев. Операция «Осенний туман»/Сражение в Арденнах.&nbsp;— М.: БТВ-МН, 2004.&nbsp;— С. 28.</ref>, якого до речі конче не вистачало німцям{{sfn|Залесский|2007|p=122-124}}.

НаО наступний7:00 день17 грудня німці захопили склад американського палива в [[Бюллінген]]і та, заправившись, частини бойової групи Пайпера просунулися ще на 50 кілометрів і, захопивши місто [[Стумон]], створили безпосередню загрозу [[Льєж]]у. При цьому інші бойові групи «Лейбштандарт» значно відстали від нього, розтягнувшись по вузьких дорогах на 30 кілометрів, а інші з'єднання 6-ї танкової армії СС так і не змогли прорвати оборону противника і вийти на [[оперативний простір]]. До ділянки прориву американське командування терміново перекинуло три свіжих з'єднання: [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-ю повітряно-десантну]], [[3-тя бронетанкова дивізія (США)|3-ю бронетанкову]] і [[30-та піхотна дивізія (США)|30-ю піхотну дивізії]]. 18 грудня вУ [[Зустрічний бій|зустрічному бою]] в районі міст [[Труа-Пон]] і [[Вієлсальм]], бойова група Пайпера зіткнулася з передовими частинами 82-ї десантної дивізії, які зуміли зупинити підрозділи двох бойових груп дивізії «Адольф Гітлер» і відновити лінію фронту{{sfn|Уорвал |2010|p=266-267}}. Кілька днів есесівці вели запеклі бої в оточенні і, витративши всі боєприпаси і паливо та кинувши своїх поранених і втративши всю техніку, залишки бойової групи Пайпера невеликими групами зуміли пробитися до головних сил. [[25 грудня]] останні солдати групи Пайпера (з числа залишених в ар'єргарді, що прикривав відхід основних сил з 800 солдатів) вийшли до своїх у Петі-Спа{{sfn|Залесский|2007|p=124}}.

Під час боїв опівдні 17 грудня бойова група Пайпера натрапила на конвой 285-го батальйону польової артилерії [[7-ма бронетанкова дивізія (США)|7-ї бронетанкової дивізії США]]. Після нетривалого бою американці капітулювали. Разом з іншими американцями, захопленими раніше (загалом 127 осіб), вони були роззброєні та незабаром [[Різанина в Мальмеді|були розстріляні]] з кулеметів та пістолетів поблизу бельгійського селища [[Мальмеді]]. З 84 загиблих [[Американські військовополонені Другої світової війни|американських військовополонених]] 41 був убитий пострілом з [[пістолет]]у у голову з близької відстані, а шістьох вбито розбиванням [[череп]]ів прикладами. За свідченням вцілілих німці добивали тих поранених, хто вижив.