1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
м уточнення
Рядок 332:
На наступний день частини бойової групи Пайпера просунулися ще на 50 кілометрів і, захопивши місто [[Стумон]], створили безпосередню загрозу [[Льєж]]у. При цьому інші бойові групи «Лейбштандарт» значно відстали від нього, розтягнувшись по вузьких дорогах на 30 кілометрів, а інші з'єднання 6-ї танкової армії СС так і не змогли прорвати оборону противника і вийти на [[оперативний простір]]. До ділянки прориву американське командування терміново перекинуло три свіжих з'єднання: [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-ю повітряно-десантну]], [[3-тя бронетанкова дивізія (США)|3-ю бронетанкову]] і [[30-та піхотна дивізія (США)|30-ю піхотну дивізії]], які зуміли відрізати підрозділи двох бойових груп дивізії «Адольф Гітлер» і відновити лінію фронту{{sfn|Уорвал |2010|p=266-267}}. Кілька днів есесівці вели запеклі бої в оточенні і, витративши всі боєприпаси і паливо та кинувши своїх поранених і втративши всю техніку, залишки бойової групи Пайпера невеликими групами зуміли пробитися до головних сил. Останні солдати групи Пайпера (з числа залишених в ар'єргарді, що прикривав відхід основних сил з 800 солдатів) вийшли до своїх у Петі-Спа 25 грудня{{sfn|Залесский|2007|p=124}}.
 
Під час боїв бойова група Пайпера натрапила на конвой 285-го батальйону польової артилерії [[7-ма бронетанкова дивізія (США)|7-ї бронетанкової дивізії США]]. Після нетривалого бою американці капітулювали. Разом з іншими американцями, захопленими раніше (загалом 127 осіб), вони були роззброєні та незабаром [[Різанина в Мальмеді|були розстріляні]] з кулеметів та пістолетів поблизу бельгійського селища [[Мальмеді]]. З 84 загиблих [[Американські військовополонені Другої світової війни|американських військовополонених]] 41 був убитий постіломпострілом з пістолету[[пістолет]]у у голову з близької відстані, а шестерошістьох вбито розбиванням черепів[[череп]]ів прикладами. За свідченням вцілілих німці добивали тих поранених, хто вижив.
 
== Командири дивізії ==
* [[Файл:BmRKELSB.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами]] СС-обергруппенфюрер та генерал Ваффен-СС [[Йозеф Дітріх]] (15 серпня 1938 — 7 квітня 1943)
* [[Файл:BmRKELSB.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами]] бригадефюрер СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Теодор Віш]] (7 квітня 1943 — 20 серпня 1944)
* [[Файл:DE_Band_mit_RK_(1).jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста]] бригадефюрер СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Вільгельм Монке]] (20 серпня 1944 — 6 лютого 1945)
* [[Файл:BmRKELSB.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами]] Бригадефюрер СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Отто Кумм]] (6 лютого — 8 травня 1945)
 
== Склад дивізії ==
Рядок 356:
* 1-й мінометний дивізіон СС
 
== Нагороджені [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарським хрестом Залізного хреста]] ==
За час існування дивізії 53 особи її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста. «Лейбштандарт» займає друге місце (після [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх»]]) за кількістю кавалерів Лицарського хреста.
 
=== Список нагороджених Лицарським хрестом Залізного хреста ===
{{main|Лицарський хрест Залізного хреста|Список кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста 1-ої танкової дивізії Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»}}
{{clear}}
{{hidden