1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення |
м →Західний фронт: уточнення |
||
Рядок 315:
[[25 липня]] 1944 року силам [[1-ша армія (США)|1-ї американської армії]] генерал-лейтенанта [[Омар Бредлі|Омара Бредлі]] вдалося прорвати німецьку оборону на західному фланзі зони висадки в рамках [[операція «Кобра»|операції «Кобра»]], вирватися з насиченої [[бокаж]]ами території [[Нормандія|Нормандії]] та, розвиваючи успіх, створити загрозу оточення німецьких військ, що тримали оборону у [[Бретань|Бретані]]. Гітлер заборонив будь-який відступ і наказав провести контрнаступ під [[Операція «Льєж»|кодовою назвою «Лютіх»]] силами [[47-й танковий корпус (Третій Рейх)|XLVII танкового корпусу]] генерала танкових військ [[Ганс фон Функ|Ганса фон Функа]] ([[2-га танкова дивізія (Третій Рейх)|2-га танкова дивізія]], частини ''LSSAH'', дивізії СС «Дас Райх» і [[116-та танкова дивізія (Третій Рейх)|116-ї танкової дивізії]]). Планом передбачалося завдати потужного удару силами 3,5 танкових дивізій по [[30-та піхотна дивізія (США)|30-й піхотній дивізії]] східніше [[Мортен]]а, і прорватися до узбережжя{{sfn|Van der Vat|2003|p=163}}. Завдяки розшифровці німецького радіообміну [[Ultra (криптоаналіз)|«Ультрою»]], до 4 серпня американці знали про плани операції «Лютіх»{{sfn|D'Este|1984|p=415}}. У результаті Бредлі зміг ретельно підготуватися до спроби прориву нацистів{{sfn|D'Este|1984|p=416}}.
[[7 серпня]] ''LSSAH'' та інші формування першого ешелону розпочали наступ. На вістрі удару йшов 1-й танковий полк СС, разом з двома батальйонами мотопіхоти, однією ротою саперів та зенітним дивізіоном, який наступав в бойовому порядку дивізії. Погода була нельотною, що дуже сприяло німцям. Дивізія СС «Дас Райх» захопила Мортен, і броньована бойова група під керівництвом Йоахіма Пайпера дійшла до Бурлопіна, але врешті їм довелося зупинити через контратаки американських військ та авіаудари. В цей час II канадський корпус почав наступ вздовж дороги Кан—Фалез, а [[15-й армійський корпус (США)|XV американський корпус]] — на [[Аржантан]]. Пастка закрилася, і німецьке угруповання (5 дивізій СС — і зокрема «Ляйбштандарт» — 6 танкових і 8 [[Піхотна дивізія Вермахту|піхотних дивізій вермахту]]) було затиснуте в районі Фалеза з трьох сторін [[3-тя армія (США)|3-ою американською]], [[2-га армія (Велика Британія)|2-ою британською]] і [[1-ша армія (Канада)|1-ою канадською арміями]]. Залишився лише вузький прохід між Фалезом і Аржантаном.
[[16 серпня]] німецьке командування почало відведення з-під Фалеза, але на наступний день союзники знову перейшли в наступ і [[18 серпня]] їм нарешті вдалося з'єднатися та перерізати єдиний шлях до відступу. Вдень [[21 серпня]] бої у [[Фалезька операція|Фалезькому «мішку»]] закінчилися — німецьке угруповання припинило існування. [[22 серпня]] деякі підрозділи ''LSSAH'' вирвалися з [[оточення]], кинувши всі свої танки та артилерію.
Рядок 321:
Під час Нормандської кампанії дивізія зазнала втрату 5000 осіб{{sfn|Reynolds|1997|pp=262–264}}.
Після нищівного розгрому під Фалезом німецькі війська [[Головнокомандування Вермахту «Захід»]] поспіхом відступали на схід, навіть не чинячи опір у східній Франції чи Бельгії, а намагаючись якомога швидше закріпитися по рубежу «лінії Зігфрида» та там надавати організований опір. До середини вересня 1944 року німці перейшли до оборони на фронті від Ла-Маншу до швейцарського кордону<ref>Б. Лиддел Гарт. Вторая мировая война. — М.: АСТ, 1999. — С. 593—595.</ref>. Рештки «Ляйбштандарта» були відведені в район [[Оснабрюк]]а, де дивізію включили до складу 6-ї танкової армії СС під командуванням Й. Дітріха. Замість важко пораненого при прориві з-під Фалезу [[Теодор Віш|Теодора Віша]] командиром Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» став [[штандартенфюрер|СС-штандартенфюрер]] [[Вільгельм Монке]]. Протягом наступних місяців ''LSSAH'' відновлювали свою боєздтаність, втім якщо чисельність особового складу вдалося довести до штатної, то бойової техніки (особливо танків і штурмових гармат) надійшло вдвічі менше, ніж належало за штатним розкладом. Відчувався найгостріший дефіцит пального, не вистачало досвідченого молодшого офіцерського і унтерофіцерського складу та кваліфікованих військових фахівців (танкістів, артилеристів,
== Командири дивізії ==
| |||