'''Ланка́стери''' — бічна гілка королівського роду Плантагенетів.
Засновником роду Ланкастерів є [[Джон Гонт]] (або Іоанн [[Гент]]ський, названий так поза місцюмісцем народження), герцог Ланкастер (1340—1399) — четвертий син англійського короля [[Едуард III|Едуарда III]]. Син Джона Гонта, Генріх Болінгброк (1367—1413), в [[1399]] році повалив свого двоюрідного брата [[Річард II|Річарда II]], і став королем під ім'ям [[Генріх IV (король Англії)|Генріха IV]], зберігши (як і його син і внук) титул герцога ЛанкастераЛанкастерського. Йому успадковував його син [[Генріх V (король Англії)|Генріх V]] (1387—1422), король Англії (1413—1422), якому у свою чергу успадковував єдиний син [[Генріх VI (король Англії)|Генріх VI]] (1421—1471). Генріх VI став королем у віці 10 місяців, і за нього правили його дядьки, Джон, герцог Бедфорд, і Хемфрі, герцог Глостер. Він також був коронований (у ході [[Сторічна війна|Сторічної війни]]) як король [[Франція|Франції]]. Генріх VI страждав психічним розладом. У [[1461]] він був повалений представниками іншої бічної гілки Плантагенетів [[Династія Йорків|Йорками]]. Але в [[1470]] в ході [[Війна червоної і білої троянди|Війни червоної і білої троянди]] він на декілька місяців знову став королем до квітня 1471 року, після чого був знов позбавлений влади і убитий. Незадовго до цього його єдиний син Едуард, принц Уельський, загинув в битві при Тьюксбері, так що з вбивством Генріха VI гілка Ланкастерів перетнулася в чоловічому коліні.
[[Генріх VII (король Англії)|Генрих VII]], засновник династії [[Тюдори|Тюдорів]], що зайняв престол в [[1485]] році, був нащадком позашлюбного (згодом узаконеного) сина Джона Гонта і вважався спадкоємцем роду Ланкастерів. Вступивши на престол, він прийняв також титул герцога Ланкастерського, який з того часувідтоді нероздільний з британською короною.
