Єлизавета Софія Острозька: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 16:
 
Найімовірніше, була охрещена за [[Православна церква|православним]] обрядом, але, подорослішавши, зробила конверсію у [[Католицька церква|католицтво]], час навернення невідомий<ref>{{книга|автор= Яковенко Наталя|заголовок= Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст.|посилання= |місце= Київ|видавництво= Критика|рік= 2002|сторінки= 28, 65|isbn= 966-7679-23-3}}</ref>. Уперше вийшла заміж поміж 1570 та 1574&nbsp;р. за [[Крайчий великий литовський|литовського крайчого]] [[Ян Кишка|Яна Станіславовича Кишку]]. Шлюб, вочевидь, був укладений з волі чи з безпосередньої ініціативи батька. Вартість посагу склала близько 100 тисяч [[Дукат (монета)|дукатів]]. Через одруження доньки Костянтин Острозький сподівався заручитися підтримкою впливового магната-[[Аріанство|аріанина]] у відстоюванні свободи віровизнання в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. Дітьми пара не обзавелася. 1592 року Ян Кишка помер й Острозький запропонував руку Єлизавети [[Лев Сапіга|Льву Сапезі]], принаймні, так повідомляв останній у листі до [[Христофор Перун Радзивілл|Криштофа Радзивілла «Перуна»]]. Сапега стверджував, що «дівці» начебто виповнилося заледве 8 чи 10 літ, а тому він не второпає такого кроку<ref>Archiwum domu Sapiehów. Lwów, 1892. 118. S. 90</ref>.
[[Файл:Lizavieta Sofja Radzivił (Astroskaja). Лізавета Соф’я Радзівіл (Астроская) (H. Lajbovič, 1758).jpg|275x275px284x284px|міні|ліворуч|Гравюра 1758 року]]
Зрештою, Єлизавета побралася 13 лютого 1593 року побралася з тим-таки Криштофом Радзивіллом, церемонію вінчання провів [[Каунас|ковенський]] [[Пробст|пробощ]] Якуб Воронецький<ref name="Сліж">{{Стаття |автор= Сліж Н.|назва= Забароненыя і ненатуральныя сексуальныя стасункі ў ВКЛ у XVI–XVII ст.|посилання= |видання= Вялікае Княства Літоўскае: палітыка, эканоміка, культура: зб. нав. арт. У 2 ч. Ч. 2. Мінск|рік= 2017|сторінки= 253}}</ref>. Утім, шлюб із заможною вдовою розбурхав чималий скандал, позаяк віленський воєвода раніше вже був одружений на її молодшій сестрі, [[Катерина Острозька (1560–1579)|Катерині Острозькій]].
 
Кальвіністським теологам довелось докласти чимало зусиль, аби обґрунтувати такий вчинок. ЯкРадзивілл зазначає [[Польський біографічний словник|Польський словник біографічний]], Радзивіллбезрезультатно звертався для вирішенняпо справидозвіл до багатьох протестантських закладівуніверситетів [[Священна Римська імперія|Німеччини]], [[Англія|Англії]] та [[Женева|Женеви]], але одержував відмови<ref>{{Стаття|автор= Lulewicz H.|назва= Radziwiłł Krzysztof zwany Piorunem h. Trąby (1547—1603)|посилання= https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/krzysztof-radziwill-h-traby-zwany-piorunem|видання= Polski Słownik Biograficzny|рік= Wrocław etc., 1987|том= 30|сторінки= 274—276}}</ref>. [[Нунцій]]Пізніше, як стверджував папський нунцій у Польщі Джерманіко Маласпіна у реляції від 1598 р. стверджувавроку, що магнат випрошував дозволу навітьдиспенсію у самого [[Папа Римський|Папи Римського]]<ref name="Сліж" />, хоча ця звістка видається доволі сумнівною, оскільки його, кальвініста, мало обходила думка Риму. Натомість Костянтин Острозький був зацікавлений у тім, аби налагодити вигідні й украй необхідні стосунки з могутнім кланом [[Радзивіли|Радзивілів]]. Батько виділив Єлизаветі низку маєтків.
 
В 1594 році Радзивілл з дружиною судилися з К. Острозьким щодо спадщини [[Тарновські гербу Леліва|Тарновських]] та покійної [[Гальшка Єлизавета Острозька|Гальшки Острозької]]. Справа, яку розглядали спершу у [[Слонім]]і, а відтак у [[Люблінський трибунал|Коронному трибуналі]], завершилася підписанням мирової угоди, схваленої надалі королем<ref>{{книга|автор= Томаш Кемпа|заголовок= Костянтин Василь Острозький (бл. 1524/1525-1608), воєвода Київський і маршалок землі Волинської|посилання= |відповідальний= пер. з польської|місце= Хмельницький|видавництво= П.П. Мельник А.А.|рік= 2009|сторінки= 207-208|isbn= 978-966-8587-70-2}}</ref>.