Відновна вартість: відмінності між версіями

нема опису редагування
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
== Страхування ==
Якщо предмет [[страхування]] пошкоджений, викрадений або втрачений в рамках майнового страхування, виникає питання про те, яку вартість буде замінено [[страховик|страховиком]]. Ці домовленості, такі як загальне значення, нове значення, поточне значення або замінне значення, піддаються сумніву. Витрати на заміну страхувальника є визначальними для [[страхова вартість |страхової вартості]]. Якщо витрати на заміну базуються на страховій вартості, у страховому випадку забезпечується врахування (інфляційне) підвищення ціни при новій покупці. Вартість заміни при страхуванні відповідальності автотранспортних засобів - це ціна, яку страхувальник повинен заплатити за придбання еквівалентного транспортного засобу в день збиткової події. У разі повної втрати, знищення або втрати транспортного засобу страховик виплачує вартість заміщення за вирахуванням залишкової вартості застрахованого транспортного засобу.
 
Вартість заміни автотранспортного засобу слід прирівнювати до середньої ціни продажу дилера, оскільки потерпілій стороні дозволено користуватися чесною торгівлею автотранспортними засобами і не потрібно приймати дешевші пропозиції приватних осіб. Лише через претензії до [[гарантія|гарантії]], пов’язані з продажем, ціни продажу дилерів вищі за ціни, які покупець готовий заплатити приватному продавцю (див. Також інші визначення вартості транспортного засобу. )
 
Якщо витрати на ремонт перевищують вартість заміщення, а потерпіла сторона професійно відремонтувала транспортний засіб, він може вимагати відшкодування витрат на ремонт, включаючи будь-яку амортизацію, якщо ці витрати не перевищують 130% від вартості відновлення (див. Загальний збиток).
 
== Банківська справа ==
У [[банківська система|банківській справісистемі]] витрати на заміщення відіграють вирішальну роль у оцінці похідних фінансових інструментів. Витрати на заміну тут позначаються як вартість заміщення, а ризик, спричинений його зміною, називається ризиком заміни. Згідно зі статтею 286 (2а) Положення про достатність капіталу, кредитні установи повинні перевірити кредитоспроможність своїх ділових партнерів (контрагентів) на перевірку кредитоспроможності. Кредитні рішення повинні призводити до надання внутрішніх кредитних ліній контрагентам, щоб обмежити обсяг бізнесу для кожного окремого контрагента. У випадку операцій з готівкою ці внутрішні банківські кредитні лінії називаються лімітом розрахунків, всі інші фінансові інструменти бронюються в ліміті для ризику заміщення (ліміт попереднього розрахунку). Сюди входять [[ф’ючерси]], [[свопи]], [[деривативи]] або подібні фінансові контракти, в яких доставка базового активу та оплата взамін відкладаються на два торгові дні. Особливий ризик для банків полягає у терміні дії цих фінансових інструментів, оскільки ринкова вартість цих операцій може змінюватися протягом їх терміну дії. Контрагент зазнає ризику дефолту, якщо ці операції мають позитивну відновлювальну вартість, і, з точки зору банку, вимога до контрагента виникає в результаті розвитку ринку. Ліміт називається "лімітом до попереднього розрахунку", оскільки контрагент може виконати [[дефолт]] до дати розрахунку. Очікувані витрати на заміну, які також відомі під попереднім терміном кредитні еквіваленти (див. Експозиція), оприбутковуються.
 
Коригування кредитного рейтингу (CVA) несе ризик зменшення позитивної вартості заміщення, оскільки премія за ризик для контрагента зростає без дефолту. Цей ризик виникає внаслідок потенційних втрат ринкової вартості внаслідок збільшення кредитних спредів з боку контрагента. Поточну ринкову вартість можна розрахувати на користь контрагента, використовуючи спред з гіпотетичного свопу кредитного дефолту.
53

редагування