Ян Болеслав Луцкевич: відмінності між версіями

|дружина = Казимира ОсетимськаОсецимська, Софія Личковська

|нагороди = {{Орден Святої Анни}}

'''Ян Болеслав Луцкевич''' ({{lang-be|Ян Баляслаў Луцкевіч}}; [[16 травня]] [[1831]] — [[4 вересня]] [[1895]], [[Мінськ]]) — штабс-капітан [[Російська імператорська армія|Російської імператорської армії]], учасник [[Кримська війна|Кримської війни]], батько білоруських національних діячів [[Луцькевич Іван Іванович|Івана]] й [[Луцкевич Антон Іванович|Антона Луцкевичів]].

== Біографія ==

[[Файл:Jan Bolesław Łuckiewicz (Jan Balaslaŭ Łuckievič), mahiła.JPG|міні|ліворуч|251x251px|Могила Яна Болеслава Луцкевича на Кальварійському кладовищіцвинтарі]]

Виходець зіз стародавньогодавнього, але обіднілого польськомовного католицького шляхетського роду [[Новина (герб)|гербу Новина]] з Мінщини. Земельних володінь не мав. За бойові заслуги під час [[Оборона Севастополя (1854—1855)|оборони Севастополя]] сподобився орденів [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|Святого Георгія]] і [[Орден Святої Анни|святої Анни]] та двох медалей. На війні зазнав поранення й був демобілізований з армії{{Sfn|Крывіцкі Л.|1991|с=10}}.

У 1860-их роках був орендатором маєтку Тарасевичі Бобруйського повіту, що належав пану Войниловичу. На цю ж пору припадає знайомство Яна Луцкевича з білоруським поетом [[Вінцент Дунін-Мартинкевич|Вінцентом Дуніним-Мартинкевичем]], з яким надалі підтримував приятельські стосунки. Останній, мешкаючи по сусідству в Коритному, присвятив йому вірш «Заўтра Спаса, кажуць людзе»{{Sfn|Крывіцкі Л.|1991|с=10}}.

Служив на [[Лібаво-Роменська залізниця|Лібаво-Роменській залізниці]], попервах у [[Шяуляй|Шяуляї]], а потім у [[Лієпая|Лієпаї]]. Двічі брав шлюб. Уперше обвінчався 24 червня 1874 року з Казимирою Осецимською, у них народились дві доньки: Станіслава (1877–19531877—1953) і Марія Алоїза (1876–19141876—1914). Пані Казимира померла в 1878 або на початку 1879{{Sfn|Сідарэвіч А.|2014|}}.

Весною 1880 Ян Болеслав одружився вдруге з Софією Личковською{{Sfn|Сідарэвіч А.|2014|}}, дочкою власника невеликого фільварка [[Ракутівщина]], біля містечка [[Красне (Молодечненський район)|Красного]]. У шлюбі з'явились 5 дітей: [[Луцькевич Іван Іванович|Ян Герман]] (Іван; 1881–19191881—1919), Вікторія (померла в дитинстві), [[Луцкевич Антон Іванович|Антон]] (1884–-1942), Емілія (1886–19741886—1974), Стефан (1889–19471889—1947). Стефан був названий на честь дядька  — Стефана Луцкевича, учасника [[Січневе повстання (1863)|січневого повстання]]{{Sfn|Сідарэвіч А.|2014|}}.

Помер у [[1895]] році в [[Мінськ|Мінську]]у. Похований на Мінському Кальварійському цвинтарі.

== Примітки ==

== Посилання ==