Leck mich im Arsch: відмінності між версіями

'''Leck mich im Arsch''' (''Laßt froh uns sein, Лизни мене в дупу'') &nbsp;— канон для 6 голосів сі-бемоль мажор K. 231/382c, один із шести [[Канон (музична форма)|канонів]], написаних [[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцартом]] в 1782 році у [[Відень|Відні]]<ref>Eisen, Grove Dictionary of Music and Musicians online, Subscription</ref>. Призначався для виконання на шість голосів з товаришами на дружніх вечірках, опублікований після смерті [[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцарта]] його [[Констанція Моцарт|вдовою]].

Перший рядок тексту канону, ''Leck mich im Arsch'' &nbsp;— «Лизни мене в дупу» &nbsp;— [[вульгаризм]], ймовірно, вперше з'явився в німецькій літературі в драмі [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]] [[Гец фон Берліхінген]], опублікованій в 1773 &nbsp;р.; цими словами Гец відповідає посланцю імператора.

Видавці Брайткопф і Хартель, яким вдова Моцарта передала рукописи канонів у 1799 &nbsp;р. опублікували канон під пом'якшеною назвою ''Laßt froh uns sein'' («Радіймо!»).

Літературним перекладом назви канону буде: "«поцілуй мене в дупу"».

: Leck mich im Arsch!<ref>У сучасній німецькій мові сьогодні вживається форма ''Leck mich '''am''' Arsch'' &nbsp;— см. [http://www.duden.de/rechtschreibung/Goetzzitat Goetzzitat // DUDEN]</ref>

: Гарчання, гул &nbsp;— дарма,

: Це &nbsp;— справжній хрест життя.

* [https://www.youtube.com/watch?v=C78HBp-Youk&feature=youtu.be Виконання. Chorus Viennensis, Uwe Christian Harrer]