Торресова протока: відмінності між версіями

Протока вельми мілководна, а цілий лабіринт [[риф]]ів і островів робить йогоїї небезпечнимнебезпечною для навігації.

Острови досить різноманітні за типами екосистем та типом формування. Кілька найближчих островів до Нової Гвінеї мають пологий [[рельєф]], вони сформовані [[Алювій|алювіальними]] [[ОсадоваОсадові гірськагірські породапороди|осадовими відкладеннями]], що утворилися наносами місцевих річок, які впадають у море. Багато островів на заході горбисті, утворені, головним чином, з [[граніт]]у, вони є верхівками продовження [[Великий барБар'єрний риф|Великого бар'єрного рифу]], які перетворилися на острови з підняттям [[рівень моря|рівня моря]] під час [[останній льодовиковий період|останнього льодовикового періоду]]. Центральні острови — це, головним чином, [[Кораловий риф|коралові рифи]], а на сході — острови [[вулкан]]ічного походження.

Корінне населення островів Торресової протоки — [[меланезійці|меланезійські]] народи, споріднені з [[папуаси|папуасам]] з Нової Гвінеї. Провідні мови аборигенів — [[лагау йя]] (Kala Lagaw Ya/Kalaw Kawaw Ya/Kawalgaw Ya/Kulkalgaw Ya) і [[меріам мір]], також відома як брокан ([[Креольські мови|креольська мова]] островів Торресова протоки). За даними австралійського перепису 2001 року, населення островів становило 8089 осіб, хоча багато місцевих уродженців мешкають поза островами Торресової протоки в Австралії.

У 1770 році, коли [[Джеймс Кук]] приєднав всю східну Австралію до Британської корони, він пропливав через протоку після плавання вздовж австралійського узбережжя. У 1879 році, острови Торресової протоки були приєднані до [[Квінсленд]]у. Таким чином, згодом вони стали частиною британської колонії Квінсленд, хоча багато з них лежать зовсім поряд з узбережжям Нової Гвінеї.