Бандера Степан Андрійович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Випускники Львівської політехніки за допомогою HotCat |
Для чого тут цей шоумен яневський, з його перекручкваннями та інтерпритаціями? Є ж стаття Бандери, без висмукавань та перекручувань яневського. |
||
Рядок 109:
Після вбивства радянським агентом Судоплатовим [[Коновалець Євген Михайлович|Євгена Коновальця]] Провід [[Організація українських націоналістів|ОУН]] очолив полковник [[Мельник Андрій Атанасович|Андрій Мельник]], соратник [[Коновалець Євген Михайлович|Коновальця]] з часів боротьби УНР та спільної праці в лавах [[Українська військова організація|УВО]]. У серпні [[1939]] року в Римі відбувся другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив [[Мельник Андрій Атанасович|Андрія Мельника]] на посаді голови [[Провід українських націоналістів|ПУН]]. Проте група молодих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності Організації, почала домагатися від [[Провід українських націоналістів|ПУН]] та його голови полковника [[Мельник Андрій Атанасович|Андрія Мельника]] зміни вичікувальної тактики [[Організація українських націоналістів|ОУН]], а також усунення з [[Провід українських націоналістів|ПУН]] кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. У лютому [[1940]] року утворився «[[Революційний Провід ОУН]]» на чолі з Бандерою.
Через рік [[Революційний Провід ОУН]] скликав [[Великий збір ОУН|II Великий Збір ОУН]], на якому одностайно обрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН-Б]] стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН-Б з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими [[Москва|Москвою]] народами. Ця частина ОУН відома під назвою [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН
Перед вибухом [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] Бандера ініціює створення в Кракові [[Український національний комітет|Українського Національного Комітету]] для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.
Рядок 119:
Одним зі співв'язнів провідника в бункері «[[Целленбау]]» був, зокрема, польський генерал [[Стефан Ровецький]] — головний командант [[Армія Крайова|Армії Крайової]], з яким вони мали таємну розмову. Пізніше генерал писав своїм соратникам: «… уже зараз мусимо рахуватися з утратою наших східних земель на користь українців»<ref name="ІГ5"/>.
У 1943 році постала кризова ситуація в рядах ОУНР на Українських землях, до того, як у травні ЇЇ очолив [[Роман Шухевич]], адже не було ще чіткого плану, форм та методів революційної боротьби організації в існуючих воєнних обставинах. Тому на місцях члени ОУН, відчували вимогу часу, почали розгортати боротьбу проти гітлерівців. Степан Бандера у своїй статті «Командир-провідник: (Слідами сл. пам. Романа Шухевича)» написав: {{text|Зокрема на Волині крайова ОУН почала самочинно переходити на повстанські форми боротьби з участю широких народніх мас, враховуючи необхідність боронити населення від вивозу до Німеччини на невільничу працю, від гітлерівського терору й грабунку.<ref>[http://mnk.org.ua/media/filer_public/a8/07/a8074b89-8f8b-4a07-bfc7-41aa6e40353a/stepan-bandera-perspektyvy-ukrajinskoji-revolyutsiji_.pdf Командир-провідник: (Слідами сл. пам. Романа Шухевича)] // [[Степан Бандера]]. Переспективи української революції. — К. 1999. — С. 281–298.</ref>}}
На Крайовій ширшій нараді Проводу [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН-Б]] на Українських Землях у лютому [[1945]] р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН-Б, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, [[Шухевич Роман Осипович|Шухевич]], [[Стецько Ярослав Семенович|Стецько]]. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН-Б [[1947]] р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї [[ОУН-Б]]. Як Провідник ОУН-Б, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти [[Москва|Москви]]. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН-Б, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерті.
|