Дельфійський оракул: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) вікіфікація |
Erud (обговорення | внесок) →Міфологія: доповнення |
||
Рядок 12:
Темні хтонічні пророцтва сина Землі поступилися місцем волі [[Зевс]]а, батька богів і організатора нового олімпіского космічного порядку, виразником якої виступив «метальник сонячних променів», що викликають в землі випаровування для прорікання. Після поразки дракона Аполлон зібрав його попіл у [[саркофаг]] і встановив траурні [[Піфійські ігри]] на честь Піфона. Потім Аполлон відправився шукати жерців для свого храму. У морі він побачив корабель, який йшов з [[Кносс]]а. Обернувшись[[ дельфін]]ом, він силою своїх чарів привів корабель у Крісу, де відкрився морякам і розповів про їх призначення. У Крісі моряки спорудили жертовник Аполлону і він був названий Дельфійським, на честь образу, в якому Аполлон їм з'явився. З Криси моряки відправилися до [[Парнас]]у, де стали першими жерцями храму Аполлона. [[Бджоли]] принесли з Гіперборея|країни гіпербореїв храм з воску, і усі наступні храми споруджувалися за його зразком.
== Історія ==
Археологічні розкопки, що проводяться з кінця 19 століття, показали, що Касталійська ущелина була заселена з середини другого тисячоліття до н. е., a релігійна значимість [[Дельфи|Дельф]] сягає корінням в [[мікенська цивілізація|мікенської доби]]. Міфи про [[Піфон]]а свідчать про доаполлоновський [[культ]], про догрецькі витоки оракула. Ще [[Гомер]] в [[Іліада|«Іліаді»]] пише про «храм Феби у Пфосі». [[Павсаній]] у своїй праці «Опис Елліади» розповідає про чотири послідовно побудовані храми: з лаврового дерева, з воску й пір'я, з міді й каменю. Кам'яний храм, побудований в середині 7 століття до н. е. [[Агамед]]ом та [[Трофоній|Трофонієм]] згорів у [[548 до н. е.]] і був замінений новим, побудованим дельфійськими [[амфіктіон]]ами, який був зруйнований землетрусом у 373 до н. е.
Нинішні руїни є залишками споруди 369 — 339 років до н. е. Оскільки Аполлон вважався покровителем колоніальних експедицій і знову заснованих міст, то перед початком нової експедиції було прийнято звертатися до оракула. Завдяки цьому храм Аполлона став своєрідним центром грецької колоніальної політики, який неабияк контролювали жерці оракула. У підданство приймалися новостворювані храми в різних кінцях [[Середземне море|Середземного моря]]. Були налагоджені стосунки із [[етруски|етруською]] династією [[Тарквінеї]]в у Римі за посередництвом Куманського храму. Після падіння цієї династії (510 до н. е.) дельфійські жерці, сприяючи перенесенню оракулів [[Сивіли|Куманської Сивіли]] до Риму, змогли вплинути на поступову еллінізацію римської релігії.
Розквіт Дельфійського оракула відноситься до 7-5 століть до н. е., коли він виступав посередником у межполісних конфліктах. Було прийнято по всіх важливих питаннях державного і особистого життя звертатися до оракула. Був здійснений політичний союз зі [[Спарта|Спартою]], яка стала світським мечем храму. У [[Дельфи]] поспішали посольства з багатими дарами з багатьох царств Стародавнього світу. [[Мідас]] подарував храму золотий трон. [[Крез]] був шанувальником дельфійського Аполлона. Ослаблення впливу храму почалося з часів [[Греко-перські війни|греко-перських війн]], коли Дельфи перейшли на бік персів, сподіваючись стати релігійним центром [[Персія|Перської імперії]]. Але ще за часів римського панування в храмі зберігалися грошові вклади з різних районів Середземномор'я.
Храм неодноразово був пограбований, горів під час навали [[галли|галлів]] у 279 до н. е., а при імператорі [[Феодосій Великий|Феодосії]] (391 нашої ери) його остаточно закрили.
== Джерела ==
| |||