1763
редагування
м (→Історія) |
|||
Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як [[Панас Мирний]], [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Іван Нечуй-Левицький]] і [[Короленко Володимир Галактіонович|Володимир Короленко]], [[Докучаєв Василь Васильович|Василь Докучаєв]] і [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]], [[Вавилов Микола Іванович|Микола Вавилов]] і [[Скліфосовський Микола Васильович|Микола Скліфосовський]], [[Кропивницький Марко Лукич|Марко Кропивницький]] та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] та різноманітна педагогічна література), [[Полтавський краєзнавчий музей|Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства]], відділенням [[Російське музичне товариство|Російського музичного товариства]] з власним симфонічним оркестром і [[Полтавське державне музичне училище імені Миколи Лисенка|музичним училищем]]. У Полтаві активно працювали [[Полтавська губернська вчена архівна комісія|Вчена архівна комісія]], Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства.
Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія»<ref>[http://histpol.pl.ua/ru/partii-i-obshchestvennye-organizatsii/partii-i-politicheskie-ob-edineniya?id=690 «Унія» на сайті Історія Полтави]</ref> у 1874-
=== Українська революція ===
|
редагування