Полтава: відмінності між версіями

м
Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як [[Панас Мирний]], [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Іван Нечуй-Левицький]] і [[Короленко Володимир Галактіонович|Володимир Короленко]], [[Докучаєв Василь Васильович|Василь Докучаєв]] і [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]], [[Вавилов Микола Іванович|Микола Вавилов]] і [[Скліфосовський Микола Васильович|Микола Скліфосовський]], [[Кропивницький Марко Лукич|Марко Кропивницький]] та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] та різноманітна педагогічна література), [[Полтавський краєзнавчий музей|Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства]], відділенням [[Російське музичне товариство|Російського музичного товариства]] з власним симфонічним оркестром і [[Полтавське державне музичне училище імені Миколи Лисенка|музичним училищем]]. У Полтаві активно працювали [[Полтавська губернська вчена архівна комісія|Вчена архівна комісія]], Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства.
 
Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія»<ref>[http://histpol.pl.ua/ru/partii-i-obshchestvennye-organizatsii/partii-i-politicheskie-ob-edineniya?id=690 «Унія» на сайті Історія Полтави]</ref> у 1874-75роках1875 роках сформулював політичну мету&nbsp;— досягнення національної незалежності України,&nbsp;— яку успадкували його наступники. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900&nbsp;році [[Революційна українська партія|Революційну українську партію]]. Із неї вийшли більшість політичних кадрів [[Українська революція|національної революції]] 1917—1920&nbsp;років. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП [[Міхновський Микола Іванович|Миколи Міхновського]] з [[Самостійна Україна (брошура)|брошурою «Самостійна Україна»]] мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді ще юного полтавця [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]]. Відкриття у 1903&nbsp;році [[Пам'ятник Івану Котляревському (Полтава)|пам'ятника Івану Котляревському]] об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.
 
=== Українська революція ===
1763

редагування