Константін фон Нойрат: відмінності між версіями

З [[2 червня]] до [[17 листопада]] [[1932]] року обіймав посаду міністра закордонних справ в уряді [[Франц фон Папен|фон Папена]], з грудня — в уряді [[Курт фон Шляйхер|Шляйхера]]. В січні [[1933]] року обійняв ту ж саму посаду в першому кабінеті [[Адольф Гітлер|Гітлера]], вступивши до [[НСДАП]] та [[СС]] та отримавши звання [[группенфюрер]]а СС.▼

На посаді міністра закордонних справ уклав [[Пакт Пілсудського—Гітлера|польсько-німецький договір про ненапад]] [[1934]] року, проводив підготовку приєднання [[Саарська область|Саарської області]] до [[Німеччина|Німеччини]], підготовку та оформлення відмови від військових статей [[Версальський договір 1919|Версальського мирного договору]] [[1919]] року, підготовку до ремілітаризації [[Рейнська демілітаризована зона|Рейнської зони]] та відмову від [[Локарнський договір|Локарнського договору]] [[1925]] року.▼

В [[1936]] році брав участь в переговорах з [[Італія|Італією]] та [[Японія|Японією]]. Результатами переговорів стало підписання [[Сталевий пакт|Сталевого]] та [[Комінтернівський пакт|Комінтернівського пакту]].▼

5 листопада [[1937]] року був учасником [[Нарада Хоссбаха|наради Гітлера]], де було ухвалено рішення щодо [[аншлюс]]у [[Австрія|Австрії]] — плану «Отто». Звістка про те, що Гітлер збирається використати збройні сили проти Австрії та [[Чехословаччина|Чехословаччини]] так шокувало його, що в нього сталося кілька серцевих нападів.<ref>{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/756654223|title=The rise and fall of the Third Reich : a history of Nazi Germany|last=1904-1993.|first=Shirer, William L. (William Lawrence),|date=2011|publisher=Simon & Schuster|edition=50th anniversary ed|location=New York|isbn=9781451651683|oclc=756654223}}</ref> Незважаючи на стан здоров'я, за кілька днів зв'язався з генералом фон Фрічем і начальником Генерального штабу генералом Беком і порадився з ними щодо того як можна змусити Гітлера "змінити свій погляд". Нойрат зміг влаштуати зустріч з фюрером лише в середині січня 1938 року.<blockquote>«Скориставшись нагодою, я спробував довести йому, що ця політика призведе до світової війни, і що я не збираюся брати в цьому участь... Коли, незважаючи на всі мої аргументи, він усе одно залишився при своїй думці, я сказав йому, щоби він шукав іншого Міністра закордонних справ.» - згодом свідчив Нейрат на Нюрнберзькому процесі.<ref>{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/756654223|title=The rise and fall of the Third Reich : a history of Nazi Germany|last=1904-1993.|first=Shirer, William L. (William Lawrence),|date=2011|publisher=Simon & Schuster|edition=50th anniversary ed|location=New York|isbn=9781451651683|oclc=756654223}}</ref></blockquote>В лютому [[1938]] року був змінений на посаді міністра закордонних справ [[Йоахім фон Ріббентроп|Йоахімом фон Ріббентропом]] через протиріччя з [[Гітлер]]ом щодо зовнішньої агресії Німеччини.▼

З [[18 березня]] [[1939]] до [[25 серпня]] [[1943]] року обіймав посаду [[Рейхспротектор|імперського проректора]] [[Богемія та Моравія|Богемії та Моравії]]. Розробляв плани винищення [[Чехи|чехів]] та [[Германізація|германізації]] [[Чехія|Чехії]]. В червні [[1943]] року отримав звання [[обергруппенфюрер]]а СС.▼