Сторона А і сторона Б: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
A1 (обговорення | внесок) Створена сторінка: В музичній індустрії '''сторона А і сторона Б''' (англ. A-side i B-side) позначає дві сторони [[грам... |
A1 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
В музичній індустрії '''сторона А і сторона Б''' (англ. A-side i B-side) позначає дві сторони [[грамплатівка|грамплатівки]], на якій записувалися [[сингл]]и з [[1950-ті|1950-х]] років. При цьому на стороні A записували основний твір, а на стороні B (звана також {{lang-en|flipside}}) записували твір менш популярний (часто навіть відсутній у [[музичний альбом|альбомах]]).
== Історія ==
Найранніші 10-дюймові платівки були односторонніми. Двосторонні диски з однією піснею на кожній стороні були введені в Європі лейблом [[Columbia Records]] і наприкінці 1910 року стали нормою, як в Європі, так і в [[Сполучені Штати Америки | США]]. До 1930-х років пісні не класифікували за популярністю, тому розділення на сторони А і Б не мало значення.
У 1948 році Columbia Records випустила 10 - і 12-дюймові [[LP]], а його суперник - [[RCA Records]] - наступного року випустила 7-дюймові плити, зі швидкістю обертання 45 (замість 78) обертів на хвилину. На початку 50-х, з поширенням вінілових дисків, вироблених з полівінілхлориду (ПВХ), став популярним термін "[[сингл]]". Відсутність чіткого розмежування на сторони А і Б змушувало музикантів записувати "двосторонні хіти", де дві пісні займали однаково високі позиції в чартах.
З часом підхід до запису сторін змінився. Коли 45-оборотні диски стали домінувати на ринку, звукозаписні компанії стали пропагувати доріжки з боків А. У 1968 році кількість зареєстрованих альбомів перевищили виробництво сигнлів, і сторони B стали місцем для пісень, що не потрапляли до альбомів, або записували інструментальні треки. На початку 90-х "Двосторонні показів" стали бібліографічною рідкістю.
{{перекладаю}}
Wraz z pojawieniem się kaset magnetofonowych i płyt kompaktowych, znów zatarła się różnica między stronami A i B singla. Wprawdzie na początku single w wersji kasetowej zawierały po jednej piosence na każdej ze stron kasety, co nie zmieniało w żaden sposób znanego z płyt winylowych układu, jednak w ostateczności bardziej popularne stały się maxi-single zawierające więcej niż 2 utwory. W momencie zastąpienia kaset płytami CD podział na strony praktycznie znikł, pozostając jedynie w świadomości ludzkiej; termin strona B jest wciąż używany do określenia tzw. utworów dodatkowych (bonusowych).
{{edited}}
| |||