Відмінності між версіями «Сонант»

2245 байтів додано ,  4 місяці тому
доповнення
(доповнення)
Позиційно складотворчі сонанти властиві й [[англійська мова|англійській мові]]. Так, якщо вимовляти слово «section» як [sekſ'''n'''] «секція», то звук [n] можна вважати складотворчим сонантом. Складотворчі [n] та [m] — звичайне явище у [[німецька мова|німецькій мові]]: braten [bra: t'''n'''] «смажити(ся)», sieben [zi: p'''m'''] «сім».
 
== Назви літер для сонантів ==
{{мова-доробити}}
У латинській абетці характерною особливістю назв літер для сонантів (l, m, n, r,) було те, що вони починалися з голосної «e»: «ель», «ем», «ен», «ер». Це пов'язане з півголосним характером відповідних звуків, у той час як назви літер для «чисто приголосних» починалися на приголосний: «бе», «ке», «де» тощо. Назви літер '''f''' і '''s''' теж починаються на «е»: літера f, колись запозичена з халкідонського алфавіту, первісно передавала півголосний /w/ (надалі стала позначати /f/), а назву «ес» для літери s пояснюють особливим, сакральним значенням звука s у Стародавньому Римі. З латинського алфавіту назви літер відповідних звуків перейшли і до кириличних абеток, витіснивши старі кириличні («аз», «буки», «віди», для сонантів&nbsp;— «люди», «мисліте», «наш», «рци»); але у розмовному мовленні носіїв східнослов'янських мов спостерігають тенденцію їх заміни на «лє», «ме», «не», «ре», «се», «фе»<ref>{{Стаття |автор= Будейко В. Э.|посилання_на_автора= |назва= Имена букв в современном восточнославянском письме и латинский алфавит|посилання= http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/viking/db/ftp/univ/sl/sl_2014_08.pdf|відповідальний= |видання= |видання посилання= |тип= |рік= |місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Література ==
* {{ЕУ}}
 
== Посилання ==
* {{ЕСКМ2017|частина =Сонанти / сонорні звуки|сторінки =484}}
{{мова-доробити}}
[[Категорія:Мовознавство]]