Бушприт: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
джерела |
→Опис: доповнення |
||
Рядок 5:
== Опис ==
На великих [[вітрильне судно|вітрильниках]] дерев'яний бушприт роблять складеним — з кількох окремих деталей (шпинделя і фіш), скріплених [[бугель (морський термін)|бугелями]] і [[болт]]ами<ref name="ЕСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Бушприт}}</ref>. Задній кінець бушприта називається ''[[морські терміни#Ш|шпор]]'', як у [[щогла|щогли]], передній — ''[[морські терміни#Н|нок]]'', як у [[Гік (морський термін)|гіка]], [[гафель (рангоут)|гафеля]] або [[Рея (морська справа)|реї]]{{ref+|В [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона|Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона]] передній кінець бушприта називається топом, як у щогли<ref name="ЕСБЕ"/>|Ком}}. Кут підвищення бушприта зазвичай становить від 30° до 36°. До нока часто приставляють додаткові рангоутні дерева: продовженням бушприта є [[утлегар]], а продовженням утлегаря — бом-утлегар. Для з'єднання утлегаря з бушпритом на ноку останнього встановлюється бушпритний [[езельгофт]].
Бушприт впирається своїм шпором у гніздо (''степс''), встановлене в особливій конструкції — ''[[п'яртнерс]]і''<ref name="ЕСБЕ"/>, яка, як правило, примикає до [[фок-щогла|фок-щогли]]. Потім проходить між [[бітенг]]ами, а далі над верхнім кінцем [[форштевень|форштевня]] між недгедсами. Безпосередньо на носі судна бушприт кріпиться за допомогою бугелів — металевих бандажів, що притискують його до форштевня. На старовинних суднах з носовим [[гальюн]]ом застосовувався ''[[вулінг|ватер-вулінг]]'' — потужний тросовий бандаж, що багатьма [[морські терміни#Ш|шлагами]] охоплював бушприт у середній частині, проходячи скрізь гальюнну решітку і далі через витягнутий отвір у [[княвдигед]]і під гальюном. На старовинних суднах бушприт лежав на дерев'яній штуці — ''стандерс-індигеді'', який примикав спереду до форштевня.
|