Відмінності між версіями «Український правопис 1933 року»

м
нема опису редагування
Мітка: Скасовано
м
Мітки: редагування коду 2017 Ручний відкіт Скасовано
{{Refimprove}}{{Немає вступу}}
{{Стиль|дата=грудень 2011}}
 
== Історія ==
== Напередодні реформи ==
РуйнуватиАвторами та спиняти розквіт української мови взагалі, а літературної зокрема, більшовики взялися спочатку чужими руками&nbsp;— за це взявсяправопису бувбули [[Хвиля Андрій Ананійович|Андрій Хвиля]] (справжнє прізвище Олінтер) та Н. Каганович{{Уточнити}}. Вони власне перші вчинили галас, ніби в українському мовознавстві&nbsp;— буржуазно-шовіністична шкідницька метода, що й закріпив А. Хвиля своєю сумної пам'ятінаписав книжкоюкнижку «Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті», Харків, 1933&nbsp;р.<ref>[{{Cite web|title=Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті — Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови|url=https://web.archive.org/web/20150103123645/http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8F_%D0%90._%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8,_%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96 А|website=web. Хвиляarchive. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті. org|date=2015- Більшовик України, 1933, № 7, с. 4201-56; Партвидав ЦК КП(б)У, 1933.]03|accessdate=2021-03-26}}</ref>, друкованотираж 15.000 примірників<ref>''Огієнко І.'' [http://litopys.org.ua/ohukr/ohu18.htm Історія української літературної мови.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— (Перше видання&nbsp;— Вінніпег, 1949])</ref>.
На [[1920-ті]] роки припав розквіт українського мовознавства, проведено значну роботу з унормування української літературної мови, наукової термінології, словників. Робота науковців відзначилася виданням [[Харківський правопис|Українського правопису 1928 року]], що вперше став офіційним та уніфікованим для всієї України. Побачили світ Академічний російсько-український словник за ред. [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангела Кримського]]. Проте кодифікація 1928—1929 років, що поєднувала в одному правописному кодексі наддніпрянську і наддністрянську мовні норми, виявилася незадовільною за тих політичних обставин<ref>«Правопис 1928—1929 років, дарма що старанно опрацьований видатними мовознавцями, був нереальний, приречений на невдачу. Від самого початку його прийняли вельми неприхильно, дотримувалися неохоче. Бажане поєднання двох правописно-мовних традицій не відбулося, та ледве чи й могло відбутися при збереженні їх обох у своєрідному, штучно накиненому компромісі.». ''Ю. Шевельов''. Українська мова в першій половині двадцятого століття 1900—1941. // Там само.&nbsp;— С. 171. «Учительство посилало численні делегації до комісара освіти М. Скрипника й просило перегляду правил писання іншомовних слів.» ''Огієнко І.'' [http://izbornyk.org.ua/ohukr/ohu20.htm Історія української літературної мови].&nbsp;— К., 2001.</ref> і потребувала змін.
 
А. Хвиля, голова новоствореної 1933&nbsp;р. Правописної комісії при Народному Комісаріаті освіти, твердив: <blockquote> ''«Правопис, ухвалений М. Скрипником 6 вересня 1928&nbsp;р., скеровував розвиток української мови на польську, чеську буржуазну культуру. Це ставило бар'єр між українською та російською мовою, гальмувало вивчення грамоти широкими трудящими масами <…>. Комісія, створена при НКО, переглянула „Український правопис“ <…>. Основні виправлення стосувалися ліквідації всіх правил, що орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазні культури, перекручували сучасну українську мову, ставили бар'єр між українською та російською мовами <…>. Викинуто встановлені націоналістами мертві консервативні норми, що перекручують сучасну українську мову, живу мову практики трудящих мас України».''</blockquote>
== Початок репресій і зросійщення ==
Але на початку 1930-х на Україну накочується хвиля тотального планового зросійщення, що відбувалося під гаслами боротьби з українським націоналізмом.
 
Без жодних дискусій, конференцій зазначена Комісія «переробила» й у 1933&nbsp;р. видала нові правила. З абетки викинуто літеру [[Ґ|''ґ'']], докорінно змінено правопис іншомовних слів, внесено зміни в [[Парадигма (мовознавство)|парадигми]] відмінюваних лексем. У правила внесено близько 126 поправок, повністю змінено розділ про правопис іншомовних слів{{Джерело}}. Нові правописні правила опубліковано спочатку в журналі «Політехнічна освіта» (933, №&nbsp;6){{Джерело}}, наприкінці 1933&nbsp;р. вони вийшли окремою книжкою «Український правопис».
«Нова доба» радянської політики в стосунку до української культури, а також і до мови розпочалася після постанови ЦК ВКП(б) 3 квітня 1932 року «Про придушення націоналізму в Україні» й запровадження в усьому комуністичних ідей. Аби це зробити, в Україну послали [[Постишев Павло Петрович|Павла Постишева]], що й прибув до столиці, м. Харкова, у січні 1933&nbsp;р. Він ґвалтом чистив Україну від «націоналістів». 7 липня 1933&nbsp;р. учинив самогубство [[Скрипник Микола Олексійович|Микола Скрипник]], не витерпівши цькувань. Репресовано членів президії [[Всеукраїнська правописна конференція|Правописної комісії]] [[Ганцов Всеволод Михайлович|Всеволода Ганцова]], А. Приходька, С. Пилипенка ([[Синявський Олекса Наумович|Олексу Синявського]] й А. Кримського репресували пізніше). У правописі шукали «націоналістичного шкідництва», потрібного для боротьби з українським національним відродженням.
 
== Особливості й порівняння зі старим правописом ==
== Викорінення питомих рис української мови ==
* Усунуто форми [[двоїна|двоїни]] (''дві книзікни'''зі''', три вербіверб'''і''', чотири хаті, дві руціхат'''і''''' та ін.).
Руйнувати та спиняти розквіт української мови взагалі, а літературної зокрема, більшовики взялися спочатку чужими руками&nbsp;— за це взявся був [[Хвиля Андрій Ананійович|Андрій Хвиля]] (справжнє прізвище Олінтер) та Н. Каганович. Вони власне перші вчинили галас, ніби в українському мовознавстві&nbsp;— буржуазно-шовіністична шкідницька метода, що й закріпив А. Хвиля своєю сумної пам'яті книжкою «Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті», Харків, 1933&nbsp;р.<ref>[https://web.archive.org/web/20150103123645/http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8F_%D0%90._%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8,_%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96 А. Хвиля. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті. - Більшовик України, 1933, № 7, с. 42-56; Партвидав ЦК КП(б)У, 1933.]</ref>, друковано 15.000 примірників<ref>''Огієнко І.'' [http://litopys.org.ua/ohukr/ohu18.htm Історія української літературної мови.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— (Перше видання&nbsp;— Вінніпег, 1949])</ref>.
* Скасовано вжиток знахідного відмінка в формах: (''бачу молодицімолодиц'''і''', веду хлопціхлопц'''і''', дивлюся на піонеркипіоне'''рки''''').
 
* З паралельно вживаних форм '''''бабів''' і баб, '''хатів''' і хат, '''губів''' і губ, '''статтів''' і статей'' залишено лише найближчі до російського варіантадеякі.
А. Хвиля, голова новоствореної 1933&nbsp;р. Правописної комісії при Народному Комісаріаті освіти, твердив: <blockquote> ''«Правопис, ухвалений М. Скрипником 6 вересня 1928&nbsp;р., скеровував розвиток української мови на польську, чеську буржуазну культуру. Це ставило бар'єр між українською та російською мовою, гальмувало вивчення грамоти широкими трудящими масами <…>. Комісія, створена при НКО, переглянула „Український правопис“ <…>. Основні виправлення стосувалися ліквідації всіх правил, що орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазні культури, перекручували сучасну українську мову, ставили бар'єр між українською та російською мовами <…>. Викинуто встановлені націоналістами мертві консервативні норми, що перекручують сучасну українську мову, живу мову практики трудящих мас України».''</blockquote>
* З паралельних словотвірних варіантів ''становисько&nbsp;— становище, огнисько&nbsp;— огнище, гноїсько&nbsp;— гноїще'' надано перевагу утворенням з наростком (суфіксом) '''-ище'''.
 
* Паралельні форми давального й місцевого відмінків однини іменників другої відміни ''святові&nbsp;— святу, серцеві&nbsp;— серцю, сонцеві&nbsp;— сонцю, у русі&nbsp;— у рухові'' обмеженонадано формамиперевагу формам на '''-у(ю)''', спільними з російськими.
Без жодних дискусій, конференцій зазначена Комісія «переробила» й 1933&nbsp;р. видала нові правила. З абетки викинуто літеру [[Ґ|''ґ'']], докорінно змінено правопис іншомовних слів, внесено зміни в парадигми відмінюваних лексем. У правила внесено близько 126 поправок, повністю змінено розділ про правопис іншомовних слів. Нові правописні правила опубліковано спочатку в журналі «Політехнічна освіта» (933, №&nbsp;6), наприкінці 1933&nbsp;р. вони вийшли окремою книжкою «Український правопис».
 
Зі звинуваченням у вбитті клину між російською й українською мовними практиками:
* Усунуто форми [[двоїна|двоїни]] (''дві книзі, три вербі, чотири хаті, дві руці'' та ін.).
* Скасовано вжиток знахідного відмінка в формах: ''бачу молодиці, веду хлопці, дивлюся на піонерки''.
* З паралельно вживаних форм ''бабів і баб, хатів і хат, губів і губ, статтів і статей'' залишено лише найближчі до російського варіанта.
* З паралельних словотвірних варіантів ''становисько&nbsp;— становище, огнисько&nbsp;— огнище, гноїсько&nbsp;— гноїще'' надано перевагу утворенням з наростком (суфіксом) '''-ище'''.
* Паралельні форми давального й місцевого відмінків однини іменників другої відміни ''святові&nbsp;— святу, серцеві&nbsp;— серцю, сонцеві&nbsp;— сонцю, у русі&nbsp;— у рухові'' обмежено формами на '''-у(ю)''', спільними з російськими.
* Чергування префіксів (прийменників) ''з&nbsp;— с'' перед глухими приголосними '''к, п, т, х''' було поширено на '''ф''':
{|Class="wikitable"
|'''''с'''фотографувати''
|}
* Напис іншомовних слів ''бакханка'''б'''акханка, барбаризм'''б'''ар'''б'''аризм'' за латинським зразком повернуто до східноукраїнських варіантів, вироблених під упливом церковнослов'янської та російської мови: ''вакханка, варваризм'', також як і ''претенсіяпретен'''с'''ія, іхтіосавріхтіо'''с'''авр, бронтосаврбронто'''с'''авр'' (взаконеновідповідно ''претензія, іхтіозавр, бронтозавр''), ''радіюсраді'''ю'''с, консиліюмконсилі'''ю'''м, медіюммеді'''ю'''м, МаріюпільМарі'''ю'''піль'' (взаконеновідповідно'' радіус, консиліум, медіум, Маріуполь'')<ref name="lingvocyd">[[Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду|Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко.-К.: Києво-Могилянська академія, 2005—399с.]]</ref>.
 
* Спрощено вжиток закінчень давального відмінка однини чоловічого роду (''-ові, -еві/-єві''). Згідно з [[Харківський правопис|попереднім правописом]] в [[іменник]]ах чоловічого роду слід було вживати закінчень ''-ові, -еві/-єві'', а вжиток закінчення ''-у/-ю'' обмежено. Подальші реформи спростили й узагальнили вжиток цих форм, надаючи перевагу аналогічному російському закінченню ''-у/-ю''.
 
* Напис іншомовних слів ''бакханка, барбаризм'' за латинським зразком повернуто до східноукраїнських варіантів, вироблених під упливом церковнослов'янської та російської мови: ''вакханка, варваризм'', також як і ''претенсія, іхтіосавр, бронтосавр'' (взаконено ''претензія, іхтіозавр, бронтозавр''), ''радіюс, консиліюм, медіюм, Маріюпіль'' (взаконено'' радіус, консиліум, медіум, Маріуполь'')<ref name="lingvocyd">[[Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду|Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко.-К.: Києво-Могилянська академія, 2005—399с.]]</ref>.
* Спрощено вжиток закінчень давального відмінка однини чоловічого роду (''-ові, -еві/-єві''). Згідно з [[Харківський правопис|попереднім правописом]] в [[іменник]]ах чоловічого роду слід було вживати закінчень ''-ові, -еві/-єві'', а вжиток закінчення ''-у/-ю'' обмежено. Подальші реформи спростили й узагальнили вжиток цих форм, надаючи перевагу аналогічному російському закінченню ''-у/-ю''.
* Усталено тверде написання низки прикметників:
{|Class="wikitable"
|''трикутн'''и'''й''
|}
* Закінчення ''-и'' в родовому відмінку однини для іменників жіночого роду зі двома приголосними на кінці основи було замінено на ''-і'', що, на думку Шевельова, збігалося з історичним розвитком української мови (Шевельов<ref>«В історичному розвитку бачимо, як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и,&nbsp;— спершу в давальному й місцевому однини, пізніше в називному відмінку множини, а в новіші часи&nbsp;— і в останньому бастіоні форм на -и, в родовому відмінку однини. Хоч київські нормалізатори виходили, імовірно, не з історичних тенденцій української мови, а просто взорувалися на російській мові (…), але їхня норма тут збіглася з історичною тенденцією, яка полягає в тому, щоб максимально наблизити відмінювання іменників жіночого роду на приголосний до відмінювання іменників типу ''земля''» ''[[Шевельов Юрій Володимирович|Ю. Шевельов]]''. [https://r2u.org.ua/node/111 Так нас навчали правильних проізношеній / Шевельов Ю. Мовознавство.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— С. 319—320.]</ref>):
{|Class="wikitable"
!Правопис 1928 року
|}
 
* У непрямих відмінках українські прізвища дісталиотримали новихінші закінченьзакінчення:
{|Class="wikitable"
!Прізвище
|}
 
* Упорядковано географічні назви. Відповідно до правопису 1928 року назви міст треба було передавати «на письмі в їх народно-історичній формі» (§&nbsp;81), а правопис 1933 року вимагає передавати так, «як прийнято їх радянськими державними органами» (§&nbsp;89):
{|Class="wikitable"
![http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2013/march/11/ussr_map_europe.jpg Правопис 1928 року]
|''Бєлгород''
|-
|[[Бердянськ|''Бердянське'']]
|[[Бердянськ|''Бердянське''<!-- §&nbsp;81. Українські географічні назви взагалі треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі…
2. Назви міст кінчаються на -ське, -цьке (а не -ськ, -цьк): Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов'ївське, Луцьке і т. ін.
 
Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського, під Волочинським і т. ін. -->]]
|''Бердянськ''
|-
|}
 
Назви міст стали кінчатисязакінчуються на -ськ, -цьк (а не -ське, -цьке): ВолочинськеВолочинськ'''е''', СтаробільськеСтаробільськ'''е''', ПинськеПинськ'''е''', Зінов'ївськеївськ'''е''', ЛуцькеЛуцьк'''е''' і т. ін.
 
Відмінювати стали такі назви як іменники: із Старобільська, під Волочинськом, а не як прикметники: із Старобільського, під Волочинським.
 
Прикметники, утворені від назовназв міст ''перемиський'', ''радомиський'', обернутозмінено на ''перемишльський'', ''радомишльський''.
 
* Практиковано уникання іменників у тих випадках, коли вони не повторюють російськогоВідповідне вживання: прийменник ''до'' у парах '''''до''' школи'', '''''до''' Києва'' послідовно замінювано на прийменник ''у''&nbsp;— '''''у''' школу'', '''''у''' Київ''{{Джерело}}.
* Зникли з ужитку в УРСР конструкції з неособовими дієприкметниками: ''випуск машин припинено'', ''злочинця затримано''; натомість процвітає суржикуваннязапропоновано: ''випуск машин припинений'', ''злочинець затриманий{{Джерело}}''.
* ШтучноУточнено розділенорозділення прикметникприкметника '''дружній''' на два прикметники: ''дружний'' та ''дружній'', різницю між ним можна встановити, лише зіставивши їх з російськими відповідниками ''дружный'' і ''дружественный''. ТуТе ж операцію пророблено й зі словом '''багатир/богатир'''. З одного слова штучно зроблено два: ''багатир'' (багатий) та ''богатир'' (витязь, лицар, герой).
* Запровадження нової, скопійованої з російської, термінології в усіхрізних галузях знання:
{|Class="wikitable"
!Питома українськаУкраїнська форма
!Російська форма
!НакинутаЗапропонована форма
|-
|''Великий Віз''
|''риска''
|''тире''
|''тиртире''
|}
 
* Стандартизовано імена людей відповідно до східноукраїнської традиції:
 
{|Class="wikitable"
|}
 
* Оскільки з алфавіту було вилучено літеру ґ, іншомовні власні назви подавали з ''h'' і ''g'' почали подавати тільки однією літерою ''г'', <!-- на противагу російській мові, де для передачі h і g використовують дві літери, х і г, -->незалежно від вимови (§&nbsp;76):
{|Class="wikitable"
!Правопис 1928 року
!Правопис 1933 року
|-
|'''''Г'''аронна''
|'''''Г'''аронна''
|-
|'''''Ґ'''ете''
|'''''Г'''ете''
|-
|'''''Г'''аммерфест''
|'''''Г'''аммерфест''
|}
 
|}
 
* Німецький дифтонг ''еі'', що звучить як ''ай'', діставотримав традиційноготрадиційне написання ''ей'':
 
{|Class="wikitable"
!Правопис 1933 року
|-
|rowspan=3| ''a.''
|''генеза''
|''генезис''
|-
|''криза''
|''кризис''
|-
|''теза''
|''тезис''
|-
|rowspan=4| ''б.''
|-
|''гієроґліф''
|''іерогліф''
|''іерогліф''<ref>«…завсіди пишеться '''іа''', '''іе''', '''іу''', '''еа''', крім позиції в кінці слова...» (§&nbsp;79, С. 61)</ref>
|-
|''гістерія''
|''циліндр''
|-
| rowspan=4"3" | ''е.''
|''евнух''
|''євнух''
|-
|''Европа''
| як і було ''Европа'' (§&nbsp;79, С. 62)
|-
|''епархія''
|-
|rowspan=4| ''з.''
|''(мій) вуаль'' чол.роду
|''(моя) вуаль'' жін. роду
|-
|''(мій)'' ''деталь'' чол.роду
|''(моя)'' ''деталь'' жін. роду
|-
|''(мій)'' ''емаль'' чол. роду
|''(моя)'' ''емаль'' жін. роду
|-
|''(мій)'' ''модель'' чол.роду
|''(моя)'' ''модель'' жін. роду
|-
|rowspan=3| ''і.''
|}
 
=== Термінологія ===
== Нищення термінознавства та словникової справи ==
[[Хвиля Андрій Ананійович|Андрій Хвиля]] висував такі вимоги до партійних органів нагляду за термінологічною діяльністю:
Після фізичної розправи з мовознавцями термінологічна справа зазнала чергового удару. Створено спеціальні бригади, що переглядали словники й вилучали «націоналістичні» слова, терміни; насильницькими методами усю термінологію (технічну, наукову) приведено в повну відповідність до російської. Навіть у мовознавстві впроваджено російську граматичну термінологію, відкидаючи весь здобуток українських учених.
 
«Правописна» реформа насправді перетворилася на боротьбу з самобутніми й оригінальними рисами української мови. Для цього борець з «націоналізмом» у мовознавстві [[Хвиля Андрій Ананійович|Андрій Хвиля]], сам репресований згодом за націоналізм, висував такі вимоги до партійних органів нагляду за термінологічною діяльністю:
 
* припинити негайно видання всіх словників;
* переглянути словники й усю термінологію;
* провести уніфікацію технічної термінології з тією термінологією, що є в Радянському Союзі й уживана й на Україні;
* переглянути кадри на мовному фронті й вигнати з цього фронту буржуазно-націоналістичні елементи;
* переглянути правопис.
{|Class class="wikitable"
 
Українську лексику поставлено в залежність від російської, йшло планомірне усунення питомої української лексики й заміна її російською. Наприклад:
{|Class="wikitable"
!Правопис 1928 року
!Правопис 1933 року
|гуртовий
|оптовий
|-
|дбайливий
|бережливий
|-
|досить
|обставати за /обстоювати/ ''що''
|ратувати за ''що''
|-
|''закотистий (закотистий комір'')
|''відкладний (відкладний комір)''
|}
 
Питоме українське слово ''закотистий (закотистий комір'') вилучено зі словників і запроваджено слова ''відкладний (відкладний комір)'', бо воно повторює російську форму ''отложной (отложной воротник)''.
 
Коли було репресовано укладачів Правопису 1933, в обставинах страху й мовного хаосу всі періодичні видання, а також видавництва в УРСР регулярно діставали від провідного партійного видання «Комуніст» списки слів, яких треба було уникати.
 
Точнісінько таку саму мовну політику застосовано й до [[білоруська мова|білоруської мови]]. Так само 1933 року впроваджено [[Наркомівка|новий білоруський правопис&nbsp;— «наркомівку»]], до білоруської мови впроваджено близько 30 фонетичних і морфологічних особливостей, живцем узятих з російської мови. Розпочалось активне зросійщення білоруської лексики шляхом скеровування лексикографічної практики<ref name="lingvocyd"/>.
 
== Текст ==
 
== Див. також ==
* [[Лінгвоцид]]
* [[Хронологія заборон української мови]]
* [[Українська національна комісія з питань правопису]]
* [[Харківський правопис]]
* [[Проект правопису 1999|Проєкт правопису 1999]]
* [[Історія української мови]]
* [[Desiderata в справі нашого правопису]]
 
== Примітки ==
7566

редагувань