'''Глекові поховання''' — поховання померлих у глеках[[глек]]ах (спеціально виготовлених або звичайних господарських), що були поширені в різних народів. Померлих ховали переважно в скорченому стані. Під глековим похованням мають на увазі інгумацію, тобто вкладання в глек цілого тіла померлого, але ним можуть називати й поховання решток [[кремація|трупоспалення]], хоча на думку деяких авторів, такі кремаційні поховання не можна вважати глековими<ref>А. И. Нонешвили, Погребальные обряды народов Закавказья, Академия наук Грузии, «Мецниереба», Тбилиси, ст. 3, 1992, ISBN 5-520-01028-5</ref>.
Відомі з 4IV-3III-го тисячоліть до н. е. у різних народів, що населяли Єгипет, Кріт, тер.території Греції, Іспанії, Італії. В 1I-му тис.тисячолітті до н. е. і на поч.початку н. е. були поширені серед населення Кавказу (Абхазія, [[Колхіда]], Східне Закавказзя). На території України глекові поховання трапляються в некрополях [[давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|античних міст Північного Причорномор'я]]. Однією з пам'яток цього типу є поховання на [[Козирське городище|Козирському городищі]] поблизу Ольвії.
Обряд відображає поширені в первісному суспільстві уявлення, пов'язані з культом плодючості, відродження, головну роль в якому відігравала жінка-мати. В цьому культі глиняні глеки уособлювали плодючу землю і жінку.
