Вінницьке братство: відмінності між версіями

м
нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
мНемає опису редагування
 
== Історія ==
Утворилося після [[Берестейська унія|Берестейської унії]] в 1596 або 1597 роках навколо церкви Козьми та Даміана. Доволі швидко здобуло повагу й шану серед православних міщан міста. Опікувалося Вознесенським монастирем, який було зведено у 1616 році також при підтримці братчиків. У 1626 році сприяли відкритювідкриттю жіночого Благовіщенського монастиря. З цього моменту при Вінницькому братстві починає діяти жіноче православне братство. Піднесення братства відбувалося з 1633 року після легалізації королем Владислава IV православної церковної ієрархії.
 
Водночас братство боролося за доступ українців до управління містом. У 1639 році домоглося відсторонення поляків від управління, війтами та писарями магистратумагістрату з цього часу ставали українці. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького братчики підтримали козацькі загони. Водночас братчики разом з магистратоммагістратом у 1649—1661 роках домагалися від українських гетьманів та польських королів підтвердження прав міста та його містян. У часи Руїни братство переживало тривалий занепад внаслідок вторгнення іноземних загарбників, нападу польськипольських військ, різних козацьких загонів. Відновлення починається наприкінці 1680-х років. Остаточно відновилося напочаткуна початку XVIII ст. 1779—1780 роках очільник братства Дубицький підтримав міщан на чолі із братами Міклашевськими, А.Сквірським проти зазіхань на права православних з боку старости [[Юзеф Чосновський|Ю. Чосновського]].
 
При припинило братство своє існування в час переходу цих земель під владу Російської імперії: наприкінці 1790-х років або у 1810-х роках.
 
=== Школа ===
На початку XVII  ст. братство Козьми та Дем'яна відкрило школу при Вознесенському монастирі, в якій діти отримували елементарну освіту і виховання в дусі православної віри. Тут навчали не лише грамоти, а і співу з нот, грі на музичних інструментах.
 
Саме на основі братської школи Вознесенського монастиря у 1632 році при підтримці братством київським митрополитом [[Петро Могила|Петром Могилою]] й за сприяння брацлавського підсудка (помічника судді) [[Кропивницький Михайло Северинович|Михайла Кропивницького]] відкрив при Вінницькому братському Вознесенському монастирі колегію, яка стала структурним підрозділом Київської академії. Цей осередок української культури у Вінниці отримував велику матеріальну підтримку міщан.
У 1639 році колегію довелося закрити через перешкоди єзуїтів, які побачили в ній конкурентно спроможний навчальний заклад. За потурання влади вони провокували сутички між учнями єзуїтської та православної колегії, школа зазнавала нападів та розорень фанатично вихованих учнів єзуїтської школи. Ченці і викладачі братської колегії були оголошені бунтівниками. Колегіум було перенесено до Гощі під опіку [[Регіна Соломирецька|Регіни Соломирецької]].
 
У 1645 році знову у Вінниці при БлаговещенськомуБлаговіщенському монастирі відновилася братська школа для дітей православних міщан. Протягом 2-ї пол. XVII—XVIII ст. братчики боролися з католиками та уніатами за збереження власної школи, яку час від часу зачиняли й потім знову відновлювали.
 
Відновила братська школа свою роботу при Кузьмо-Дем'янівському соборі лише в 1793 році. Учителями в цій школі були дяк Омелько та Яків Будзиновський.
 
== Джерела ==
* Дровозюк Л. М. З історії загальнооствіньоїзагальноосвітньої школи на Поділлі у XVI-п.п. ХІХ ст. / Л. М. Дровозюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: педагогіка і психологія. — Вип. 5. — 2001. — С. 128-131128—131.
* Лукашова С. С. Миряне и церковь: религиозные братства Киевской митрополии в конце XVI в. — М., 2006. — С. 148—149.
* Тимошенко Л. Генеза церковних братств та початковий етап мирянського руху в Київській митрополії у XVI ст.: історіографічна традиція й спроби переосмислення проблеми // Крізь століття. Студії на пошану М. Крикуна з нагоди 80-річчя. — Львів, 2012. — С. 174—191.