Гімн кримських татар: відмінності між версіями

: Я поклявся, мій народе, що зцілю тебе від ран.

: Не бур’ян ви, браття милі, - чом зогнити вам дотла?

: А не стане в мене духу йти на муку задля вас –

: Хай гаряча кров у серці запечеться, мов смола.

: Я поклявся, рідний краю, що розсію я туман.

: Не сліпі ви, браття любі, - чом у темряві ваш путь?

: А якщо про вас забуду, збайдужію я до вас –

: Хай мої горючі сльози морем крові потечуть.

: Я поклявся, браття рідні, що життя за вас віддам.

: Чом би мав я вас зректися, свій порушивши обіт?

: Смерть на кожного чекає, свій заносить ятаган -

: Стань хоч ханом Курултаю, проживи хоч сотні літ...

: Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,

: бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?

: І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,

: кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!

: Я поклявся світло правди в темний край принести мій,

: бо чому не може брата брат побачити в пітьмі?

: І якщо від цього горя не болітиме мені,

: то нехай наплачу море я кривавими слізьми!

: Я поклявся, давши слово за народ померти мій,

: втішити його в недолі, сльози витерти рясні.

: Бо якщо я навіть ханом буду жити сотні літ,

: все одно пора настане в землю полягти мені!

: То моя клятьба – народу перевити струпи ран,

: Бо ж чому повинні гнисти мої сестри і брати?

: Якщо ж я народу ради крові з серця не віддам,

: Хай вона навіки всохне, не шумує без мети.

: То моя клятьба – принести світло в мій нужденний край.

: Бо ж чому не може бачить брата брат в пітьмі ночей?

: Якщо ж я побачу кривду й не здригнуся від ридань,

: Хай не сльози – кров рікою потече з моїх очей.

: То моя клятьба – померти за народ, моя клятьба.

: Я ж бо бачу, я ж бо знаю, сльози їм з очей зітру.

: Хоч би й ханом Курултаю, став без зору і знаття –

: Все одно черва поточить коли врешті я помру.