Напочатку 1605 року Султан-МутаМут з союзниками підійшов до Таркі, звів проти кріпосних стін насип. Після триденних бойових дій виснажені сторони пішли на перемовини. Втім московські війська опинилися в більш складному становищі з огляду на те, що майже усі укріплення були знищені, а велика московська армія не змогла розвернутися на невеличкій ділянці. Цим скористалися війська Султан-Мути, щоб ще більш блокувати московитів, особливо від постачання харчів.
Зрештою Султан-МутаМут з яничарським агою прибули в розташування московських військ, де тривали перемовини з їх воєводами. За підсумками перемовин укладено мирну угоду, за якою московити вимушені були відмовитися від планів підкорити Дагестан. Після цього московські воєводи оголосили про відступ. Султан-МутаМут в забезпечення обіцянки про вільний пропуск дав воєводі в заручники (аманати) свого сина.
Проте незабаром [[улем]] звільнив мусульманського військовика від обіцянки християнським воєводам. Тому з усіма військами Султан-МутаМут рушив проти московитів та їх союзників. Вирішальна битва відбулася біля річок Сулак та Шура-озень на Караманському полі (Караман — Чоре каміння) неподалік від сучасної [[Махачкала|Махачкали]], де московити після тривалої та запеклої битви зазнали нищівної поразки. Лише з маленьким загонам князь [[Масальський Володимир|Володимир Масальський]] з невеличким загоном зумів вирватися та відступити до московських кордонів.
Про перебіг подій замало інформації. Московські літописці, а потім російські історики звинувачували супротивників у підступності, що московити не були готові, стрільці не зуміли підготувати вогнепальну зброю. Проте цьому немає підтвердження. Але раптовість атаки дагестанців на московитів не можна виключати. Проте це не стало вирішальним з огляду на те, що яничари також мали вогнепальну зброю. Напевне перемогу вирішило злагодженість військ Султан-МутиМута та деморалізація московитів після невдачі біля Таркі.
