Руська православна церква: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 2:
'''Руська православна церква''' або Руська Православна Церква — назва Церкви Христової, Церкви Православної і Кафоличної, Церкви Східної, Церкви Грецької, Церкви Руської, Церкви Української, Білоруської і Російської на землях і господарствах (державах) [[Русь|Русі]], зокрема Русі Старої (України) і Нової (Росії) таких як: [[Київська Русь|Руське велике князівство]] зі столицею в Києві, [[Королівство Руське|Руське королівство]], воно ж Галицько-Волинське велике князівство, [[Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське|Литовське велике князівство]], відроджене [[Велике князівство Руське (1432—1435)|Руське велике князівство]] зі столицею в Києві, Володимирське і Суздальське, Тверське, Московське велике князівства, Великий Новгород, Руське царство, Російська імперія, республіки Радянського Союзу тощо. Для історії Церкви Христової у Всесвіті Божому це доволі типове явище, коли в різних історичних умовах і документах, у працях і проповідях різних подвижників і проповідників, вчених, філософів і богословів вона виступає під різними назвами. Поняття Руська Церква і «руська віра» протягом століть були примітною ознакою релігійного, культурного і суспільно-політичного життя країн, народів і господарств Східної Європи.
 
== Походження назви ==
Формування [[українці|української нації]] розпочалось ще за часів Київської Русі, тоді українці називались руси (русини, рутени). Частково цей термін поширювався й на [[білоруси|білорусів]] і [[росіяни|росіян]]. Поступово й назва «[[Русь]]», як державне утворення українців, замінюється на назву «[[Україна]]» щодо більшої території Русі, на якій сформувалася українська нація; та назви «[[Білорусь]]» і «[[Московія]]/[[Росія]]» щодо частин Русі, де сформувалися ці народи. Згодом і національні церкви цих народів та їхніх державних утворень отримали відповідні найменування.
 
Назва Руська Церква утворена аналогічно іншим подібним назвам - Ефеська Церква, Римська Церква, Грецька Церква, Латинська Церква, Німецька Церква та ін. Подібний спосіб словоутворення зафіксований вже в ранній церковній історії, напр. в Діяннях Апостолів («Апостолі»).
На думку [[РПЦ|Російської православної церкви]], єдиними православними церквами на території колишньої Русі, які мають канонічне спілкування з усіма помісними православними церквами, є Московський патріархат, який має вірних в Україні, Білорусі та Росії; та, частково, Польська і Румунська православні церкви, які мають вірних в Польщі та Молдові, прикордонні території якої також належали до Русі. Московський патріархат в 1943 році змінив свою назву з «Российская православная церковь» на «Русская православна церковь», однак в Україні його називають «Російською православною церквою» як і в дореволюційний період, адже спадкоємцями православної церкви Русі є також інші українські православні церкви, Білоруська автокефальна православна церква, кілька російських православних старостильних церков та кілька греко-католицьких церков.
 
== Руська Церква і український народ ==
 
Говорячи про Руську Церкву первісно очевидно мали на увазі Церкву Русі, Русі як країни і господарства (держави, каганства, князівства, королівства, царства та ін.), а не Церкву Русинів. Адже Христос-Спаситель, Мати Божа, апостоли, мученики, святі і преподобні та інші члени Церкви Христової русинами очевидно не були. Але з часом такий смисл поняття Руська Церква теж з‘явився і набув поширення, що з часом призвело до різного розуміння і тлумачення смислів цього поняття.
 
Формування [[українці|українського народу (нації)]] очевидно розпочалось ще за часів Руського великого князівства зі столицею в Києві, сучасні українці як всім відомо є прямі спадкоємці населення Старої Русі (України) на Подніпров‘ї тої епохи, населення, яке в різних документах фігурує як руси (русини, рутени). Так само під цим терміном очевидно приховані й прямі предки і попередники таких східноєвропейських народів як [[білоруси|білоруси]] і [[росіяни|росіяни]], останні з яких часто також вживають самоназву «руські» себто «люди Русі».
 
Це дозволяє пояснити чому давня назва «[[Русь]]», як етнічна територія і державне утворення українців, замінюється на назву «[[Україна]]» щодо більшої території Русі, на якій сформувалася українська нація; а назви «[[Білорусь]]» і «[[Московія]]/[[Росія]]» починають вживатись щодо частин Русі, де сформувалися ці народи. Це призводить до того, що Руська Церква у побуті і богословських працях та проповідях, національно-культурному житті народів, країн і господарств регіону отримує нові назви - Українська Церква, Білоруська Церква, Російська Церква, які стають доволі поширеними у 20 ст. і часом призводять до непорозумінь.
 
Так на думку частини членів, мирян і кліру [[РПЦ|Російської Церкви]], єдиними православними церквами на території Старої Русі (України), які мають канонічне спілкування з усіма помісними православними церквами, є Московська патріархія і її прихильники і послідовники, яких немало в Україні, Білорусі та Росії; та, частково, Польська і Румунська православні церкви, які мають вірних в Польщі та Молдові, прикордонні території якої також належали до Русі.
 
НаСаме думку [[РПЦ|Російської православної церкви]]тому, єдинимищоб православнимипідкреслити церквамисвій на території колишньої Русі, які мають канонічневинятковий спілкуваннязв’язок з усімаЦерквою поміснимиХристовою православнимина церквами,теренах є Московський патріархат, який має вірних в Україні, Білорусі та Росії; та, частково, Польська і Румунська православні церкви, які мають вірних в Польщі та Молдові, прикордонні території якої також належали доісторичної Русі. МосковськийМосковська патріархатпатріархія в 1943 році змінивзмінила своюназву назвусвоєї державної реєстрації з «Российская православная церковь» на «Русская православна церковь», однак в Україні його називають «Російською православною церквою» як і в дореволюційний період, адже спадкоємцями православної церкви Русі є також інші українські православні церкви, Білоруська автокефальна православна церква, кілька російських православних старостильних церков та кілька греко-католицьких церков.
 
Константинопольський патріархат неодноразово заявляв, що не визнає канонічним підпорядкування Руської православної церкви (Київської митрополії) до Московського патріархату. Так, у своєму Томосі від 13 листопада 1924 року Вселенський Патріарх Константинополя Григорій VII пише: "відділення від Нашого Престолу Київської Митрополії й залежних від неї Православних Митрополій Литви та Польщі, а рівно ж прилучення їх до Святої Московської Церкви наступило не за приписами канонічних правил, а також не дотримано всього того, що було установлено відносно повної церковної автономії Київського митрополита, який носив титул Екзарха Вселенського Престолу".