Каталіз: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 18:
У березні 1835 року хімік [[Єнс Якоб Берцеліус]] подав до [[Шведська королівська академія наук|Шведської академії наук]] статтю, в якій він доповідав про спостереження за сполуками, що впливають на розклад речовин та утворення нових, причому самі вони залишаються незмінними. У статті Берцеліус наводив уривки робіт європейських вчених: [[Густав Роберт Кірхгоф|Кірхгоффа]] (1812), [[Гемфрі Деві|Деві]] (1817), [[Йоганн Вольфганг Деберайнер|Деберайнера]] (1822), дослідження яких були тісно пов'язані з процесами каталізу. Саме Берцеліус назвав описані явища ''каталізом''.
 
До кінця XXXІX століття вважалося, що каталізатор ініціює перебіг реакцій. [[Вільгельм Оствальд]] був першим, хто зрозумів, чому за його відсутності реакція не відбувається: це не тому, що вона взагалі не відбувалася, а тому, що її швидкість є надто малою для експериментального виявлення. Після робіт Оствальда теорія каталізу набула сучасних рис.
 
Теорії каталізу, створені в різні часи розвитку науки, умовно поділяють на три основні групи: