Стереом: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
+
 
Рядок 1:
{{Noimg}}
 
'''Стереом'''&nbsp;— це твердий мікропористий матеріал, з якого складаються елементи скелету [[голкошкірі|голкошкірих]]. Являє собою (в першому наближенні) пористий [[монокристал]] [[кальцит]]у з домішкою [[карбонат магнію|карбонату магнію]]. Пори складають велику частину об'єму (до половини і більше) та заповнені живою тканиною (стромою). Типовий діаметр пор&nbsp;— 10-25 мкм; бувають більші та менші<ref name=smith_biomineralization> Smith, A. B. 1990. ''Biomineralization in echinoderms''. In Carter, J. G. (ed.) Skeletal biomineralization: patterns, processes, and evolutionary trends. Van Nostrand Reinhold, New York. Pp. 413-443, Volume 1; pp. 69-71, pls 170-175, Volume 2. [http:Smith_1990//www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol1-73069.pdf PDF Vol 1 (6.8Mb)]; [http://www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol2-73070.pdf PDF Vol 2 - plates (1.7 Mb)]</ref><ref name="Echinoid_Directory"/>.
 
Стереом є виключно у голкошкірих. Його наявність у загадкової вимерлої групи {{Нп|Homalozoa|Homalozoa|en|Homalozoa}} стала вирішальним чинником для їх включення до цього типу. Майже нема голкошкірих зі скелетними елементами, збудованими іншим чином (єдиний виняток&nbsp;— [[голотурії]] родини {{Нп|Molpadiidae|Molpadiidae|en|Molpadiidae}}, що мають своєрідні гранули з фосфату заліза)<ref name="smith_biomineralization"Smith_1990/>.
'''Стереом'''&nbsp;— це твердий мікропористий матеріал, з якого складаються елементи скелету [[голкошкірі|голкошкірих]]. Являє собою (в першому наближенні) пористий [[монокристал]] [[кальцит]]у з домішкою карбонату магнію. Пори складають велику частину об'єму (до половини і більше) та заповнені живою тканиною (стромою). Типовий діаметр пор&nbsp;— 10-25 мкм; бувають більші та менші<ref name=smith_biomineralization> Smith, A. B. 1990. ''Biomineralization in echinoderms''. In Carter, J. G. (ed.) Skeletal biomineralization: patterns, processes, and evolutionary trends. Van Nostrand Reinhold, New York. Pp. 413-443, Volume 1; pp. 69-71, pls 170-175, Volume 2. [http://www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol1-73069.pdf PDF Vol 1 (6.8Mb)]; [http://www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol2-73070.pdf PDF Vol 2 - plates (1.7 Mb)]</ref><ref name="Echinoid_Directory">
{{cite web
|url = http://www.nhm.ac.uk/research-curation/projects/echinoid-directory
|title = The Echinoid Directory
|author = Smith, A. B. & Kroh, A. (editor)
|date = 2011
|work = World Wide Web electronic publication
|accessdate = 2012-08-22
|language = англійською
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6IKeHFusi?url=http://www.nhm.ac.uk/research-curation/research/projects/echinoid-directory/
|archivedate = 2013-07-23
|deadurl = no
}}
</ref>.
 
Стереом є виключно у голкошкірих. Його наявність у загадкової вимерлої групи {{Нп|Homalozoa|Homalozoa|en|Homalozoa}} стала вирішальним чинником для їх включення до цього типу. Майже нема голкошкірих зі скелетними елементами, збудованими іншим чином (єдиний виняток&nbsp;— [[голотурії]] родини {{Нп|Molpadiidae|Molpadiidae|en|Molpadiidae}}, що мають своєрідні гранули з фосфату заліза)<ref name="smith_biomineralization"/>.
 
== Структура і склад ==
Рядок 24 ⟶ 10:
Стереом буває різний у різних [[таксон]]ах голкошкірих, у різних скелетних елементах, а також в межах одного елементу. Його вигляд залежить від того, якою тканиною він заповнений і яка приєднується до його зовні. Варіюють такі ознаки стереому, як спосіб укладання перекладин, їх довжина (відповідно, і діаметр пор) та товщина. Перекладини можуть бути укладені більш чи менш регулярно&nbsp;— від хаотичного переплетення до правильної сітки з неперервним рядом проміжних варіантів. Найбільше різноманіття архітектури стереому спостерігається у [[морські їжаки|морських їжаків]] та [[офіури|офіур]].
 
Більш детальні дослідження показують, що бувають відхилення від монокристалічності стереому (особливо виражені в поверхневих шарах різних скелетних елементів, а також у зубах [[морські їжаки|морських їжаків]]): сусідні кристали можуть бути розділені субмікроскопічним органічним прошарком, а їх відповідні осі симетрії можуть бути не зовсім паралельними <ref name=Nissen1969>{{cite journal|last=Nissen|first=Hans-Ude|title=''Crystal Orientation and Plate Structure in Echinoid Skeletal Units''|journal=Science, New Series|year=1969|volume=166|pages=1150-1152|doi=10.1126Nissen_1969/science.166.3909.1150}}</ref>. Вміст органічних речовин у стереомі досягає 0,1—0,2&nbsp;% за масою. Таким чином, ймовірно, він є [[Композити|композиційним матеріалом]]. Відомо, що його механічні властивості суттєво відрізняються від властивостей неорганічного кальциту (наприклад, [[модуль Юнга]] може бути менший у кілька разів).
 
Вміст [[карбонат магнію|карбонату магнію]] в стереомі&nbsp;— як правило, 8—15&nbsp;%; у зубах морських їжаків&nbsp;— до 40&nbsp;%. Є дані про те, що твердість стереому зростає зі збільшенням вмісту MgCO<sub>3</sub><ref name="smith_biomineralization"Smith_1990/>.
 
== Утворення і функції ==
Стереом секретується спеціальними клітинами&nbsp;— склероцитами, що об'єднуються в [[синцитій]]. Кальцит може відкладатися як всередину нього, так і назовні. Формування стереому починається з окремих голок&nbsp;— спікул, що потім з'єднуються таким чином, що [[кристалічна ґратка]] однієї стає продовженням іншої. У деяких видів описано і резорбцію (руйнування) стереому, що за потреби здійснюється спеціальними клітинами<ref name="smith_biomineralization"Smith_1990/>.
 
Губчаста структура скелетних елементів має таку перевагу, як перешкоджання поширенню тріщин.<ref name="Echinoid_Directory"/>.
 
Є дані, що у деяких мілководних [[офіури|офіур]], що вирізняються своєю чутливістю до освітленості та її змін (зокрема, ''Ophiocoma wendtii''), стереом скелетних платівок рук може працювати як масив мікролінз, що фокусують світло на світлочутливі клітини<ref name=microlens2004>{{cite journal|last=Aizenberg|first=Joanna|coauthors=Hendler, Gordon|title=''Designing efficient microlens arrays: lessons from Nature''|journal=J. Mater. Chem.|year=2004|volume=14|pages=2066-2072|doi=10.1039Aizenberg_2004/B402558J}}</ref>.
 
== У палеонтології ==
Найдавніші знахідки стереому, як і взагалі безсумнівні рештки голкошкірих, відносяться до нижнього [[Кембрій|кембрію]]<ref name="smith_biomineralization"Smith_1990/><ref name=Peterson+2008>{{cite journal|last=Peterson|first=Kevin J.|coauthors=Cotton, James A.; Gehling, James G.; Pisani, Davide|title=''The Ediacaran emergence of bilaterians: congruence between the genetic and the geological fossil records''|journal=Phil. Trans. R. Soc. B|year=2008|volume=363|pages=1435-1443|doi=10.1098Peterson_2008/rstb.2007.2233}}</ref>. Нерідко він добре зберігається: навіть на кембрійських зразках видно тривимірну мікроструктуру. Її залежність від типу тканини, що заповнює стереом або контактує з ним, допомагає реконструювати анатомію древніх голкошкірих (наприклад, можна впізнати місця прикріплення м'язів).
 
Оскільки скелетні елементи голкошкірих є монокристалами, вони за певних умов здатні до [[Епітаксія (мінералогія)|епітаксіального]] росту після загибелі тварини. Припускається, що епітаксіальні нарости на них є свідченням понижених температур у відповідні часи<ref name="smith_biomineralization"Smith_1990/><ref name=Knoerich>{{cite journal|last=Knoerich |first=Andrea C.|coauthors=Mutti, Maria|title=''Epitaxial calcite cements in Earth history: a cooler-water phenomenon during aragonite-sea times?''|Geological Society, London, Special Publications|year=2006|volume=255|pages=323-335|doi=10.1144Knoerich_2006/GSL.SP.2006.255.01.19}}</ref>.
 
Монокристалічна структура стереому ускладнює очищення викопних голкошкірих від породи: їхні черепашки та інші скелетні утворення схильні розколюватись за кристалографічними площинами (які завжди йдуть під кутом до поверхні) і розпадаються від вібрації та тиску. Крім того, вони часто м'якші за навколишню породу<ref name=Hawkins_1926/>.
 
== Джерела ==
{{примітки}}|refs=
<ref name=Aizenberg_2004>{{cite journal
|last=Aizenberg|first=Joanna|coauthors=Hendler, Gordon
|title=Designing efficient microlens arrays: lessons from Nature
|journal=Journal of Materials Chemistry
|year=2004
|volume=14
|pages=2066-2072
|doi=10.1039/B402558J
}}</ref>.
<ref name=Echinoid_Directory>{{cite web
|url = http://www.nhm.ac.uk/research-curation/projects/echinoid-directory
|title = The Echinoid Directory
|author = Smith, A. B. & Kroh, A. (editor)
|date = 2011
|work = World Wide Web electronic publication
|accessdate = 2012-08-22
|language = англійською
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6IKeHFusi?url=http://www.nhm.ac.uk/research-curation/research/projects/echinoid-directory/
|archivedate = 2013-07-23
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=Hawkins_1926>{{cite journal
|title =Preparation of Fossil Echinoderms
|author =Hawkins H. L.
|date =1926
|journal=Report of the British Association for the Advancement of Science (report of the 94th meeting)
|volume =
|issue =
|pages =349
|url =https://www.biodiversitylibrary.org/item/96052#page/391/mode/1up
}}</ref>
<ref name=Knoerich_2006>{{cite journal
|last=Knoerich |first=Andrea C.|coauthors=Mutti, Maria
|title=Epitaxial calcite cements in Earth history: a cooler-water phenomenon during aragonite-sea times?
|journal=Geological Society, London, Special Publications
|year=2006
|volume=255
|pages=323-335
|doi=10.1144/GSL.SP.2006.255.01.19
}}</ref>
<ref name=Nissen_1969>{{cite journal
|last=Nissen|first=Hans-Ude
|title=Crystal Orientation and Plate Structure in Echinoid Skeletal Units
|journal=Science, New Series
|year=1969
|volume=166
|pages=1150-1152
|doi=10.1126/science.166.3909.1150
}}</ref>
<ref name=Peterson_2008>{{cite journal
|last=Peterson|first=Kevin J.|coauthors=Cotton, James A.; Gehling, James G.; Pisani, Davide
|title=The Ediacaran emergence of bilaterians: congruence between the genetic and the geological fossil records
|journal=Philosophical Transactions of the Royal Society B
|year=2008
|volume=363
|pages=1435-1443
|doi=10.1098/rstb.2007.2233
}}</ref>
<ref name=Smith_1990>Smith, A. B. 1990. ''Biomineralization in echinoderms''. In Carter, J. G. (ed.) Skeletal biomineralization: patterns, processes, and evolutionary trends. Van Nostrand Reinhold, New York. Pp. 413—443, Volume 1; pp. 69-71, pls 170—175, Volume 2. [http://www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol1-73069.pdf PDF Vol 1 (6.8Mb)]; [http://www.nhm.ac.uk/resources-rx/files/vol2-73070.pdf PDF Vol 2&nbsp;— plates (1.7 Mb)]</ref>
}}
 
== Посилання ==
Рядок 49 ⟶ 97:
 
[[Категорія:Анатомія безхребетних]]
[[Категорія:Голкошкірі]]