Курилов Станіслав Васильович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Поховані в Єрусалимі за допомогою HotCat |
|||
Рядок 13:
Не маючи можливості легально [[Еміграція | покинути СРСР]], Станіслав Курилов став готуватися до втечі. Ця думка зріла в ньому довго, а знайшла вихід спонтанно, коли він побачив оголошення про [[Круїз | круїзний тур]] на лайнері «Радянський Союз», що в грудні 1974 року прямував з Владивостока до [[екватор]]у і назад без заходу в порти. Оскільки теплохід не заходив в іноземні порти, для участі в круїзі не була потрібна [[Віза | виїзна віза]].
Розрахувавши по карті оптимальний маршрут, вночі [[13 грудня]] [[1974]] року Станіслав стрибнув з корми з висоти більше 12 метрів. Дивом уникнувши потрапляння під гвинти теплохода, він надів ласти, маску і трубку і вплав попрямував до берега. Без сну, їжі і пиття, не маючи морського спорядження (навіть компасу), Курилов стверджував, що плив у відкритому океані майже три доби. Орієтувався спочатку — по напрямку руху лайнера, з якого він стрибнув, потім — по сонцю і зіркам. Він залишився живий, вибравшись на берег острова [[Сіаргао]] ([[Філіппіни]]). Через проблеми з навігацією і течіями, плановані вісімнадцять кілометрів перетворилися майже в сто. Виявленій Куриловим витривалості сприяли, з його слів, багаторічні заняття йогою.
Натомість, відповідно до звіту [[Associated Press]] базованому на інформації поданій владою Філіппін, який було оприлюднено на декілька днів пізніше, його знайшов місцевий рибалка «учепившимся в дрейфуючий рибальский човен».
Філіппінці доставили Курилова в місто Кагаян-де-Оро на [[Мінданао (острів)|острові Мінданао]] і інформація про його втечу потрапила в міжнародну пресу.
| |||