Національна спілка театральних діячів України: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 5:
== Передісторія ==
Початок створення Національної спілки [[театральний діяч|театральних діячів]] України було покладено ще 1917 року. 12 березня 1917 року в приміщенні київського театру Миколи Садовського на вулиці Великій Васильківській (нині — приміщення Київського національного академічного театру оперети) відбулися збори театральних діячів. До комітету проведення Всеукраїнської театральної наради увійшли голова — С. Черкасенко й секретар — [[Лесь Курбас|
== Українське Театральне Товариство ==
Активні організаційні починання театральних діячів призупинили військові дії: більшовицька окупація (січень-лютий 1918
Ще тривала Друга світова війна, але більша частина території України було вже звільнена і театральні колективи поверталися з евакуації. В державі панувала розруха й нагальним питанням стало створення професійного об'єднання митців сцени, задля соціального захисту і сприяння розвою вітчизняного сценічного мистецтва. Тоді і виникло громадське професійне об'єднання — Українське театральне товариство. Безпосереднью участь у створенні УТТ взяли видатні діячі українського театру, які ввійшли до складу організаційного бюро: Паторжинський І. С., Литвиненко-Вольгемут М. І., Юра Г. П., Бучма А. М., Крушельницький М. М., Мар'яненко І. О., Хохлов К. П., Крамов О. Р., Шумський Ю. В., Ужвій Н. М., Гайдай З. М., Романицький Б. В., Ревуцький Л. М., Василько В. С., Смолич М. В.
Рядок 19:
У практичній роботі Товариства та його осередків, в театральних колективах вивірялися і утверджувалися ефективні форми участі УТТ в творчому процесі розвитку сценічного мистецтва. Значного поширення набули театральні фестивалі, огляди, конкурси, науково-творчі конференції, диспути, обговорення роботи театрів, відкриті рецензування вистав, проведення ювілейних вечорів визначних діячів українського театру та ін. Власним накладом УТТ видавав науково-методичні матеріали. Після перерви продовжив виходити журнал «Український театр», друкувалися інформаційно-рекламні «декадки».
Зміцнювалася матеріальна база Товариства. Уже в 1948
У період
== Національна спілка театральних діячів України ==
У травні 1987
Як і у Товариства, — у НСТДУ головним завданням є представляти і відстоювати інтереси діячів театрального мистецтва, працівників державних і недержавних драматичних, театрів опери та балету, театрів оперети і музичної комедії, тюгів, театрів ляльок, театральних майстерень і студій, творчих центрів і мистецьких об'єднань; сприяти розвитку театрального мистецтва в Україні загалом, надаючи кваліфіковану творчу і методичну допомогу працівникам театрів, здійснювати соціальний захист своїх членів.
Рядок 31:
Завдяки зусиллям НСТДУ друга половина вісімдесятих років минулого століття стала справжнім «ренесансом» сценічного мистецтва в Україні. Виникло близько 150 театрів-студій та недержавних творчих формувань, на сцену повернулася драматургія забути та репресованих авторів.
У роки незалежності України багаторічним незмінним головою спілки був [[Танюк Леонід Степанович|Лесь Танюк]] (1991—2016
Урядом України за поданням Міністерства культури і НСТД України в 1994 р. створено Державний (нині — Національний) центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса. У 1990-і роки НСТД України надавала великого значення обміну досвідом і практиці діяльності близьких і суміжних організацій культури і мистецтва. НСТД України входить до Міжнародної конфедерації театральних спілок, має свої національні центри в організаціях АССІТЕЖ, УНІМА.
Рядок 37:
У 60-річний ювілей УТТ-НСТД України, який відбувся у 2004 році, митці сцени віддали данину пошани видатним діячам української театральної культури Паторжинському І. С., Ужвій Н. М., Кусенко О. Я., Данченку С. В., які в різні роки очолювали Спілку, своєю творчістю і громадською діяльністю підносили авторитет і славу театральної України.
У 2010 році разом з Конфедерацію творчих спілок (
== Початок нового періоду ==
|