Ніколя Саркозі: відмінності між версіями

м
правопис, вікіфікація
м (правопис, вікіфікація)
}}
 
'''Ніколя́ Поль Стефа́н Саркозі́ де Надь-Боча''' ({{lang-fr|Nicolas Paul Stéphane Sárközy de Nagy-Bócsa}}; *[[28 січня]] [[1955]], [[XVII округ Парижа|XVII округ]] [[Париж]]а) — [[Франція|французький]] державний і політичний діяч, 23-й [[президент Франції]], 6-й Президентпрезидент [[Франція|П'ятої республіки]] з [[16 травня]] [[2007]] р. подо [[15 травня]] [[2012]] р. ВУ народі його часто кличуть на прізвисько «'''Сарко'''».
 
Саркозі відомий у Франції своєю жорсткою позицією щодо порядку ій правопорушників з часів, коли він був міністром внутрішніх справ країни. ВінЗдобув здобув прихильностіприхильність серед виборців новою, більш [[лібералізм|лібералізованою]] моделлю [[економіка|економічного]] розвитку країни ій намаганням провести низку реформ в різних сферах життя країні. Він був кандидатом від правої партії [[Республіканці (Франція)|Союз за Народний Рух]] і переміг у президентських виборах, випередивши [[соціалізм|соціалістичного]] кандидата [[Сеголен Руаяль|Сеголена Руаяля]].
 
== Біографія ==
 
Ніколя походить з родини [[угорщина|угорського]] емігранта Поля Саркозі де Надь-Боча ({{lang-hu|{{угорське ім'я|nagybócsai Sárközy Pál}}}}) та французької матері Андре Малла ({{lang-fr|Andrée Mallah}}). Його батько народився в [[Будапешт]]і у [[1928]] р. і походив з родини дрібних угорських аристократів. У [[1944]] роціроку він мусив тікати від наступаючої [[Червона армія|Радянської Армії]], що наступала, до [[Німеччина|Німеччини]]. Після війни, побоюючись [[репресія|репресій]] через своє соціальне походження, Поль прибув спочатку до [[Австрія|Австрії]], а потім до Німеччини. ВУ Німеччині, неподалік від французького кордону він підписав п'ятирічний контракт з [[Французький іноземний легіон|Французьким Іноземним Легіоном]] і служив певний час в [[Алжир]]і. За допомогидопомогою угорського доктора легіону йому вдалося уникнути війни у французькому [[Індокитай|Індокитаї]] — він був визнаний нездатнімнездатним до служби і демобілізований. Оселившись спочатку в [[Марсель|Марселі]], він пізніше переїхав до [[Париж]]а, де і зустрів Андре Малла — мати Ніколя Саркозі.
 
Мати Ніколя походила з родини дрібних [[буржуа]] — її батько був багатим [[лікар]]ем з сефардійської [[євреї|єврейської]] родини, яка майже повністю асимілювалася у французьке суспільство і прийняла [[католицизм|католицьку віру]]. Поль і Андре одружилися ій мали трьох дітей: Ґійом ([[1952]]), Ніколя ([[1955]]) та Франсуа ([[1957]]). У [[1959]] р. батько Ніколя покинув сім'ю і пізніше ще двічі одружувався і мав ще двох дітей у інших шлюбах. Хоча Поль Саркозі мав добрийприбутковий [[бізнес]] і жив заможно, він відмовлявся допомагати матері Ніколя та його дітям. Дід Ніколя та батько матері допомагав сім'ї матеріально та мав великий вплив на малого Ніколя. ТомуЗважаючи на те, що батько залишив сім'ю дуже рано, Ніколя не вивчив [[угорська мова|угорської мови]] і навіть не мав контактів з угорською культурою.
 
ВУ школі Ніколя вчився посередньо, але після її закінчення поступиввступив до [[Університет Париж X Нантер|Паризького Університету Нантерр]] і отримав диплом [[юрист]]а. ВінТакож також вчивсяучився в [[Школі політичних студій Парижа]], але не закінчив її. Після зарахування до асоціації юристів, Ніколя почав працювати в юридичній компанії, спеціалізуючись в сімейному ій діловому законодавстві. Пізніше, він навіть допомагав матері відсудити [[аліменти]] віду власного батька.
 
[[22 вересня]] [[1982]] р. Ніколя Саркозі одружився з Марією-Домінік Кульолі, дочкою [[фармацевт]]а з [[Корсика|Корсики]]. У [[1985]] р. у них народився перший син П'єр, а через два роки, у [[1987]] року другий син Жан. У 1984, вже будучи мэром [[Нейї-сюр-Сен]], Саркозі познайомився з [[Сесілія Сіґанер-Альбеніс|Сесілією Сіґанер-Альбеніс]] (Cécilia Ciganer-Albeniz), которакотра була жінкою власника місцевого телеканалу. У них зав'язався роман, которий завершився розлученням з першою дружиною у [[1996]] р. Того ж року він одружився з Сесілією. У [[1997]] р. у них народився син Луї. Під час різних політичних заходів [[2002]]–[[2005]] рр., Сесілія дуже часто супроводжувала чоловіка ій допомагала йому ув його політичній боротьбі. ВУ їхніх відносинах були певні проблеми, поширювалися чутки про розлучення, але в січні [[2006]] р. сам Саркозі повідомив, що всі негаразди були позаду ій подружжя знову живе разом.
У 2007 роціроку Сесілія розвеласьрозлучилася з Ніколя Саркозі, пробувши першою леді Франції всього 5 місяців. Вона забрала їх спільного сина ій поїхала в Нью-Йорк до свого коханця-журналіста, молодшого за неї на 6 років.
Саркозі не дуже страждавсумував за колишньоїколишньою дружиною. Уже через місяць він познайомився з Карлою Бруні і уже, через декілька місяців бурхливого роману відбулося їхїхнє весілля. Така поспішність з весіллям пояснюється тим, що Саркозі був запрошений на прийом до королеви Англії, де головною умовою був прихід із дружиною. Франція з обережністю сприйняла одруження Президентапрезидента країни з скандально відомою моделлю. В Англії їх зустріли плакатами, на яких була зображена оголена Карла під час відвертої фотосесії. 19 жовтня 2011 року Карла Бруні-Саркозі народила доньку в паризькій клініці «Ля Моетт». Це перша донька Президентапрезидента Франції. Крім неї, у нього є ще троє синів від попередніх шлюбів.
 
== Політичне життя ==
 
Політична кар'єра Саркозі почалася у 22-річному віці, коли він у [[1977]] р. став членом міської ради одного з багатих передмість [[Париж]]а. ВУ ланах Ново-[[Шарль де Голль|голлістської]] партії RPR (''Rassemblement pour la République'' — Об'єднання за Республіку) він здобув впливових друзів і підтримку членів партії. Коли він організовував передвиборчу кампанію на посаду [[мер]]а одного з провідних членів партії у [[1983]] р., кандидат раптом захворів і молодий Ніколя висунув свою кандидатуру, переміг і став одним з наймолодших мерів міст у Франції. На цій посаді він перебував до [[1988]] року, коли його було обрано депутатом до [[Національна Асамблея|Національної Асамблеї]]. У віці 38 років він вже став Міністромміністром Бюджету країнифінансів. Саркозі завжди сприймали, як протеже [[Жак Ширак|Жака Ширака]], з яким у нього були тісні та дружні стосунки. Однак в президентській кампанії [[1995]] року він несподівано підтримав опонента Ширака — [[Едуар Баладюр|Едуарда Баладюра]]. Після перемоги Ширака Саркозі позбувся міністерського портфелю.
 
Нове сходження Ніколя Саркозі почалося з парламентськими виборами [[1997]] року, коли він спочатку став одним з лідерів партії, а після відставки голови партії і головою Ново-голлістської партії RPR. На наступних виборах вдо [[Європейський парламент|Європейського парламенту]] партія отримала один з найнижчих результатів і, Саркозі був усунений звід керівництва партіїпартією.
 
=== Міністр внутрішніх справ (2002—2004 рр.) ===
 
Поступово стосунки Саркозі та Ширака почали налагоджуватися і після переобрання Ширака на другий термін, Саркозі було запрошено на посаду міністра внутрішніх справ Франції. На цій посаді він запропонував низку ініціатив, зокрема по підвищенню безпеки дорожнього руху. За результатами опитування населення Саркозі був однією з найбільш поляризуючихполярних особистостей Франції, і мав як численних прихильників, так і опонентів. ВінВідзначився відзначивсяжорстоким жорстким відношеннямставленням до порушників правопорядку, збільшенням кількості поліції на вулицях міст, впровадженням [[рейтинг]]ів безпеки міст. Критики закидали йому [[авторитаризм|авторитарну]] систему керівництва та запровадження законів, які, на думку [[правозахисник]]ів, порушували деякі громадянські права.
 
=== Міністр Фінансівфінансів ===
 
Зі змінами ув кабінеті міністрів [[31 березня]] [[2004]] року його було призначено Міністромміністром Фінансівфінансів країни. На цій посаді він ініціював низку нововведень — зменшилася доля держави в приватних підприємствах, відбулося невелике зменшення цін на побутові товари. В інших випадках він також прагматично підтримував націоналізацію деяких підприємств. В цьомуЦього ж роціроку він висунув свою кандидатуру на лідера партії [[Республіканці (Франція)|Cоюз за народний рух (UMP)]], отримав перемогу з 85 % голосів і пішов у відставку з посади міністра. ВНаступного наступному роціроку за його досягнення на державній роботіпосаді вінЖак бувШирак нагородженийнагородив Жаком Ширакомйого [[Орден Почесного легіону|Орденом Почесного Легіону]].
 
=== Міністр внутрішніх справ (2005—2007 рр.) ===
 
[[13 березня]] [[2005]] року його було знову обрано до Національної Асамблеї, однак вже в червні його запросили на посаду міністра внутрішніх справ в уряді [[Домінік де Вільпен|Домініка де Вільпена]]. ЖорсткеЖорстоке відношенняставлення Саркозі до правопорядку не змінилося, і, більше того, події вуличних повстань [[2005]] року та його ставлення до боротьби з правопорушеннями зажилипрославили йомуйого славина повсю всій країнікраїну. Він, зокрема, став відомий завдяки різкій та контроверсійнійконтраверсійній характеризації повсталої молоді [[Париж]]а як «покидьків» та «гангстерів». Деякі критики вважають, що такі войовничі заяви та епітети спровокували ще більше невдоволення та поширення протестів. Як наслідокУнаслідок цих повстань він запропонував низку законів, які б започаткували реформування [[еміграція|еміграційного]] законодавства країни та вдосконалили систему інтеграції емігрантів у французьке суспільство.
 
=== Президентські вибори 2007 р. ===
Ніколя Саркозі довгий час залишався одним з провідних політиків Франції. За час його головування в партії «Союз за Народний Рух» СНР кількість членів значно збільшилася. У пресі він також висловлювався за впровадження реформ у різних сферах життя країни. Він, зокрема, пропонував більш спрощену систему [[оподаткування]], запровадження системи зменшення [[безробіття]] та посилення вимог на отримання допомоги від держави.
 
[[14 січня]] [[2007]] р. партія СНР висунула Саркозі на посаду президента у виборах [[2007]] року. У лютому 2007 р. відбулися перші телевізійні дебати між претендентами на посаду президента. Жак Ширак висловив свою підтримку кандидатури Саркозі ій вже з початку перегонів він був фаворитом серед інших кандидатів. У першому турі [[22 квітня]] 2007 р. він отримав 31,18 % голосів і вийшов у другій тур з кандидатом від Соціалістичної партії [[Сеголен Руаяль|Сеголеном Руаялем]]. У другому турі [[6 травня]] [[2007]] р. він отримав впевнену перемогу над РуаяльРуаялем з 53,5 % голосів. ЗразуОдразу після перемоги він підтвердив свій намір впровадити реформи та закликав до національної єдності усіх мешканців Франції. Попри це, ву ніч після оголошення результатів виборів в декількох містах країни відбулися сутички його опонентів з поліцією та акти [[вандалізм]]у.
 
== Президентство ==
Президента Саркозі французи називали «гіперпрезидентом», оскільки він займався не лише «головними справами країни», а й приділяв увагу менш важливим питанням французької політики.
 
[[22 липня]] [[2008]] року французький парламент підтримав проектпроєкт конституційної реформи, який був запропонований президентом Саркозі. За словами Саркозі, поправки спрямовані на зміцнення парламентської влади у Франції. Вона забороняє президенту знаходитися при владі більше двох термінів поспіль й надають парламенту право накладати вето на окремі рішення президента, а також обмежують контроль уряду над роботою парламентських комітетів. Крім того, проектпроєкт дозволяє президенту щороку виступати ув парламенті, що було заборонено з 1875 року, що викликало критику з боку противників конституційної реформи. Крім того, питання про приєднання будь-якої країни до Євросоюзу має обговорюватися на референдумі у Франції<ref>[http://lenta.ru/news/2008/07/21/france/ Французский парламент одобрил конституционную реформу Николя Саркози]</ref>.
 
'''Пенсійна реформа'''
'''Відносини з Росією'''
 
Під час передвиборчої компанії Саркозі казав про необхідність еволюції в Росії в області прав людини й нагадав про 200 тисяч загиблих та 400 тисяч біженців внаслідок чеченського конфлікту. Н. Саркозі казав, що Росія&nbsp;— «велика держава», а Путін&nbsp;— «людина, з якою можна розмовляти», який забезпечив «стабільність у Росії».
 
'''Євросоюз'''
 
Пріоритетом зовнішньої політики Саркозі була Європа, зокрема Євросоюз. Саме він був одним з авторів Лісабонського договору. Саркозі виступив проти негайного приєднання Туреччини до Євросоюзу, бо вважає, що Євросоюз має бути «політичним проектомпроєктом», а не «субрегіоном ООН»; він підкреслив внутрішні проблеми Туреччини, нестабільність в регіоні та нездатність ЄС прийняти цю державу без дестабілізації свого функціонування.
Саркозі офіційно підтримав вступ до ЄС країн Західних Балкан (Хорватія, Македонія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія та Косово, але лише якщоза вониумови, будутьщо вони відповідативідповідатимуть усім критеріям.
 
'''Південна Осетія'''
 
Під час війни ув Південній Осетії Саркозі закликав до негайного припинення вогню та початку мирних переговорів між Грузією та Росією. Сам узявбрав активну участь у мирному процесі й був автором плану мирного врегулювання кризи. Його план було підписано [[12 серпня]] [[2008]] року [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] та [[Міхеіл Саакашвілі|Михаілом Саакашвілі]]<ref>[http://forexaw.com/TERMs/People/Historical_Persons/l402_Николя_Саркози_Nicolas_Sarkozy_этоНиколя Саркози (Nicolas Sarkozy)&nbsp;— это]</ref>.
 
'''Україна'''
 
28 травня 2008 року Н. Саркозі заявив, що має намір укласти договір про партнерство між Європейським союзомСоюзом та Україною. Він підкреслив, що має намір висунути пропозицію про включення України до ЄC на правах голови Європейської ради міністрів<ref>[http://ukr.obozrevatel.com/crime/30851-sarkozi-proshtovhne-ukrainu-v-es.htm Саркозі «проштовхне» Україну в ЄС]</ref> .
 
== Повернення в політику ==
 
У червні 2014 року, згідно з дослідженням французького центру CSA, 33&nbsp;% французів хотіли б, щоб Саркозі повернувся на політичну арену країни, в той час,тоді як 48&nbsp;% були проти цього<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/lishe_tretina_frantsuziv_hoche_povernennya_sarkozi_1952553 |title=Лише третина французів хоче повернення Саркозі |accessdate=8 лютий 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140708200855/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/lishe_tretina_frantsuziv_hoche_povernennya_sarkozi_1952553 |archivedate=8 липень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.
 
19 вересня 2014 року Саркозі заявив про намір повернутися ув політику<ref>[http://ukr.lb.ua/news/2014/09/19/279985_sarkozi_zayavil_vozvrashchenii.html Саркозі заявив про повернення в політику]</ref>. 29 листопада Саркозі 64,5&nbsp;% голосами було обрано головою Союзу на підтримку народного руху. Всього у виборах голови партії взяли участь 155 тисяч членів партії<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/11/29/7045878/ Ніколя Саркозі очолив опозиційну партію Франції]</ref>.
 
[[30 березня]] [[2015]]&nbsp;р. партія [[Республіканці (Франція)|«Союз за народний рух»]] Н. Саркозі перемогла на місцевих виборах, обійшовши [[Національний фронт (Франція)|«Національний фронт»]] Марін ле Пен<ref>[http://espreso.tv/news/2015/03/30/na_miscevykh_vyborakh_u_franciyi_sarkozi_obiyshov_proputinsku_le_pen Саркозі обійшов пропутінську Ле Пен]</ref>.
=== Ставлення до подій в Україні ===
 
7 лютого 2015 року Саркозі на з'їзді партії СНР підтримав [[Кримська криза|анексію Криму Росією]] і заявив, що Україна має «бути мостом між Росією та Європою» і «її призначенням не є членство ув Євросоюзі»<ref>[http://lenta.ru/news/2015/02/07/sarco/ Саркози призвал уважать желание Крыма быть частью России]</ref>. Президент України [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]], перебуваючи 22 квітня у Парижі заявив, що сподівається, що Саркозі помилився, визнаючи легітимність російської анексії Криму, ій кримчани вже бачать, як погіршуються умови життя<ref>[http://rian.com.ua/politics/20150422/366575577.html Порошенко надеется, что Саркози ошибся, говоря о Крыме]</ref>.
 
[[23 липня]] французькі депутати з партії Саркозі відвідали окупований Крим й закликали зняти санкції проти Росії, що стало справжнім скандалом. Вчинок депутатів був засуджений навіть МЗС Франції<ref>[http://www.eurointegration.com.ua/news/2015/07/23/7036244/ Французькі депутати в Криму відчули дію санкцій і закликали їх скасувати]</ref>. Саркозі не лише підтримав вчинок депутатів, а й не виключив, що сам в майбутньому поїде до Криму<ref>[http://focus.ua/country/334421/ Во Франции допустили визит Саркози в Крым]</ref>.
 
'''<big>Звинувачення у корупції</big>'''
 
1 березня 2021 року суд у Парижі визнав Саркозі винним у корупції, підтвердивши звинувачення ув намаганні незаконно отримати від судді інформацію про інше провадження стосовно нього в обмін на обіцянки використати свій вплив, щобз метою забезпечити цьому судді престижну роботу<ref>{{Cite web|title=Суд визнав колишнього президента Франції Саркозі винним у корупції|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-nicolas-sarkozy/31127668.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-03-01|language=uk}}</ref>. Саркозі отримав рік в’язниців'язниці та ще два роки&nbsp;— умовно, аналогічні вироки отримали ще двоє підсудних&nbsp;— адвокат СаркозітаСаркозі та колишній суддя Касаційного суду Франції Гілберт Азіберт.<ref>{{cite web|url=https://hromadske.ua/posts/eks-prezidenta-franciyi-nikolya-sarkozi-zasudili-do-troh-rokiv-tyurmi-za-korupciyu
website=hromadske.ua|title=Експрезидента Франції Ніколя Саркозі засудили до трьох років тюрми за корупцію|author=Павло Калашник}}</ref>