Бреттон-Вудська система: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м покращення перекладу
Рядок 1:
{{сирий переклад|дата=листопад 2017}}
[[Файл:Image-Mount Washington Hotel.jpg|thumb|350px|Готель Маунт Вашингтон, в якому була підписана Бреттон-Вудська угода (1980)]]
'''Бре́тон-Ву́дська систе́ма''' ({{lang-en|Bretton Woods system}}) — [[міжнародна валютна система]] регулювання комерційних та фінансових відносин між країнами, що підписали та ратифікували Бретон-Вудську угоду 1944 року. Курси валют країн учасниць були зафіксовані до ціни золота. Був встановлений офіційний фіксований курс долара США до золота - 35 доларів за тройську унцію. Кожна країна - учасник учасник угоди брала на себе зобов'язання підтримувати зовнішній [[Валютний курс|валютні курси]] обміну по відношенню до золота з відхиленням не більше 1 відсотка. Метою встановлення фіксованих курсів було запобігти конкурентній девальвації валют. Для підтримки платіжних балансів країн-учсників було створено [[Міжнародний валютний фонд|Міжнароний Валютний Фонд]]. Бреттон-Вудська система була першим прикладом узгодженого грошового порядку, призначеного для регулювання фінансових відносин між незалежними державами.
'''Бре́тон-Ву́дська систе́ма, Бреттон-Вудська угода''' ({{lang-en|Bretton Woods system}}) — створена після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[міжнародна валютна система]], яка регулювала [[Валютний курс|валютні курси]]. [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] сприяв стабілізації валютних курсів, а [[золото]] і [[долар США]] використовувалися як міжнародні валютні резерви. Система грошово-кредитного управління встановила правила комерційних та фінансових відносин між Сполученими Штатами, Канадою, Західною Європою, Австралією та Японією. Бреттон-Вудська система була першим прикладом цілком узгодженого грошового порядку, призначеного для регулювання грошових відносин між незалежними державами. Основними завданнями Бреттон-Вудської системи були зобов'язання кожної країни запровадити монетарну політику, яка б підтримувала курс обміну (± 1 %), прив'язававши свою валюту до золота та здатність МВФ подолати тимчасову диспропорцію платежів. Також необхідно було вирішивати проблему недостатньої співпраці між іншими країнами та запобігти конкурентній девальвації валют.
 
Підготовка до перебудови міжнародної економічної системи під час Другої Світової війни все ще бушувала, 730 делегатів з усіх 44 країн-союзників зібралися в готелі Mount Washington у Бреттон-Вудсі, [[Нью-Гемпшир]], Сполучені Штати, на монетарну та фінансову конференцію Організації Об'єднаних Націй, також відому як [[Бреттон-Вудська конференція]]. Делегати вели переговори протягом 1-[[22 липня]] 1944 року і в останній день підписали угоду. Внаслідок цих угод було створено систему правил, установ та процедур регулювання міжнародної валютної системи, а також [[Міжнародний валютний фонд]] ([[МВФ]]) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку ([[МБРР]]), який сьогодні є частиною Групи Світового банку. Сполучені Штати, які контролювали дві третини світового золота, наполягали на тому, щоб Бреттон-Вудська система базувалась як на золоті, так і на доларах США. Радянські представники відвідали конференцію, але пізніше відмовилися ратифікувати остаточні угоди, стверджуючи, що установи, які вони створили, були «філіями Уолл-стріт». Ці організації почали діяти в 1945 році після того, як достатня кількість країн ратифікувала угоду.