Вікіпедія

Павлик Михайло Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 28:
| Примітки =
}}
'''Миха́йло Іва́нович Павли́к ''' ([[17 вересня]] [[1853]], [[Монастирське (Косів)|Монастирське]] — [[26 січня]] [[1915]], [[Львів]]) — [[українці|український]] [[письменник]], [[публіцист]], [[Активізм|громадський]] і [[Політик|політичний діяч]]. Дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]]. Разом з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] у [[1890]] р. створили [[Українська радикальна партія (1890)|Русько-українську радикальну партію (РУРП)]].
 
== Життєпис ==
Рядок 43:
М. Павлик був одним з перших редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Він відстоював реалізм у літературі, живу народну мову, наголошуючи на завданнях інтелігенції у літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині».
 
На ранньому етапі життєдіяльності Павлик допомагає у пересилці заборонених цензурою видань, перекладає зарубіжнихтвори закордонних філософів, економістів, соціологів. Поліція і влада постійно переслідують його та сестру, а [[18 червня]] [[1877]] року після тривалого нагляду було знайдено привід заарештувати. В його помешканні було зробленопроведено обшук, під час якого вилучили чимало літератури, зокрема твори [[Федькович Осип-Юрій Адальбертович|Ю. Федьковича]], «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїду]]» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]], «Катерину» [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]], «Сорочинський ярмарок» [[Гоголь Микола Васильович|М. Гоголя]], «Борислав. Картини з життя підгірського народу» І. Франка, статті [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманова]], інші київські та лондонські видання.
 
Після заборони «Друга» М. Павлику довелося докласти чимало зусиль для виходу в світ «Громадського друга». Перший і другий номери часопису поліція конфіскувала, а М. Павлика як редактора й автора оповідання «[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7647/file.pdf Ребенщукова Тетяна]» було засуджено до шести місяців ув'язнення. На сторінках цього журналу М. Павлик виступає зі статтями, у яких закликав літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу.
Рядок 49:
Перекладав твори [[Тургенєв Іван Сергійович|І. Тургенєва]], [[Успенський Гліб Іванович|Г. Успенського]], [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|М. Салтикова-Щедріна]], [[Толстой Олексій Костянтинович|О. Толстого]], [[Лєсков Микола Семенович|М. Лєскова]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М. Лермонтова]], [[Чехов Антон Павлович|А. Чехова]], [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Короленка]] та ін. Чимало перекладав з європейських літератур, зокрема ті твори, що мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури.
 
Довгий час М. Павлик брав активну участь у роботі секцій та комісій [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового Товариства ім.імені Шевченка у Львові (НТШ)]], у виданні перекладних творів художньої та наукової літератури.
 
Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали «Дзвін» і «Молот», де [[1878]] р. року опублікували першу частину повісті Павлика «Пропащий чоловік». Співпрацював Павлик у багатьох виданнях, зокрема у львівській польськомовній газеті «Praca», де видрукував гостропубліцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя тощо.
 
Перебуваючи з [[1879]] по [[1881]] р. рік у [[Швейцарія|Швейцарії]] та на півдні [[Франція|Франції]], М. Павлик, М. Драгоманов і [[Подолинський Сергій Андрійович|С. Подолинський]] видавали журнал «[[Громада (збірник)|Громада]]». Злободенними були дописи М. Павлика «Україна австрійська», «Новини з Австрійської України», його сестер Параски й Анни «От хто робить порядок меж людьми», «Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда!».
[[Файл:Учасники з’їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди».jpeg|400px|міні|ліворуч|Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Іван Котляревський|Котляревського]], 1898 р: Сидять у першому ряду: [[Михайло Павлик]], [[Євгенія Ярошинська]], [[Наталія Кобринська]], [[Ольга Кобилянська]], [[Марко Мурава|Сильвестр Лепкий]], [[Андрій Чайковський]], [[Кость Паньківський]]. Стоять у другому ряду: [[Іван Копач]], [[Володимир Гнатюк]], [[Осип Маковей]], [[Михайло Грушевський]], [[Іван Франко]], [[Олександр Колесса]], [[Богдан Лепкий]]. Стоять у третьому ряду: [[Петрушевич Іван|Іван Петрушевич]], [[Філарет Колесса]], [[Йосип Кишакевич]], [[Іван Труш]], [[Денис Лукіянович]], [[Микола Івасюк]].]]
Упродовж тривалого часу М. Павлик досліджував проблему українського культурницького поступу, зокрема збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти.
Рядок 61:
Особливо предметний характер народознавчих зацікавлень проступає у стосунках М. Павлика з М. Драгомановим та І. Франком, у його ставленні та оцінках тих праць учених, що стосуються безпосередньо історико-краєзнавчого, фольклорно-етнографічного пластів соціального буття. Власне, М. Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті.
 
Підготував і видав ([[1899]]–[[1907]] рр. роках) 4-томне капітальне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство», кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою та іншими, дослідження «Михайло Петрович Драгоманов (1841—1895). Єго юбилей, смерть, автобіографія і опис творів» ([[1896]]), «Пам'яті Михайла Драгоманова» ([[1902]]), «Михайло Драгаманов. Єго роль в розвою України» ([[1907]]), «Михайло Драгоманов як політик» ([[1911]]).
[[Файл:Mykhajlo-pavlyk.jpg|міні|150пкс|Михайло Павлик в останні роки життя]]
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка, нерідко аналізував його окремі виступи і публікації в періодиці. Значною і понині є бібліографічна праця Павлика «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874—1898. На пам'ять його ювілею 30. ІХ. 1898» ([[1898]]).
Рядок 71:
М. Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам'яток української, загальнослов'янської та європейської культур. Завдячуючи йому, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало із збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М. Драгоманова, [[Маковей Осип|Осипа Маковея]], І. Франка, Лесі Українки, [[Бучинський Мелітон|Мелітона Бучинського]], [[Окуневський Теофіл|Теофіла Окуневського]], [[Кравчинський Сергій Михайлович|Сергія Степняка-Кравчинського]], Наталії Кобринської, [[Крушельницька Соломія Амвросіївна|Соломії Крушельницької]], [[Карманський Петро Сильвестрович|Петра Карманського]], [[Франтішек Ржегорж|Франтішека Ржегоржа]], І. Палівки, [[Крушельницький Антін Владиславович|А. Крушельницького]], Г. Грабовського, [[Нижанківський Остап Йосипович|Остапа Нижанківського]], М. Лисенка, В. Стефаника, Ольги Кобилянської, Л. Мартовича, [[Марко Черемшина|М. Черемшини]].
 
Похований разом з сестрою Анною на [[Личаківський цвинтар|21Личаківському полі Личаківського цвинтаряцвинтарі]] Львова, памполе №&nbsp;21. Пам'ятник скромний, поряд з надгробком [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіона Свєнціцького]].<ref>{{Citeкнига|автор web= [[Загайська Роксоляна Йосипівна|url=http://lviv-lychakivЗагайська Р.ukrain.travel/uk/vidomi-pokhovannja.html]]|частина= |titleпосилання частина=Відомі поховання|заголовок=Вітер /в долоні: Книга Личаківськийпроходів некропольЛичаківським цвинтарем|accessdateоригінал=19 травень|посилання= 2014|відповідальний= |archiveurlвидання=https://web.archive.org/web/20140914004051/http://lviv-lychakiv.ukrain.travel/uk/vidomi-pokhovannja.html |archivedateмісце=14 вересеньЛьвів 2014|видавництво=[[Видавництво «Апріорі»|deadurlАпріорі]]|рік=yes 2017|том= |сторінки=295|сторінок=416 |серія= |isbn=978-617-629-077-3|тираж=}}</ref>.
 
== Політична діяльність ==
Став одним з фундаторів першої модерної української політичної організації&nbsp;— [[Русько-Українська радикальна партія|Русько-української радикальної партії]], заснованої у Львові [[1890]]&nbsp;р року. У програмі, розробленій ним спільно з Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.
 
1894&nbsp;р. року кандидував у Бродівському повіті на виборах до Галицького сейму.<ref>''{{книга|автор = [[Чорновол Ігор ЧорновілПавлович|Чорновол І.'']]|частина= |посилання частина= |заголовок=199 депутатів Галицького сейму|оригінал= //|посилання= Серія|відповідальний= «Львівська|видання= сотня».—|місце= Львів: |видавництво=Тріада-плюс,|рік= 2010.—|том= |сторінки=26|сторінок=228|серія=Львівська с.— С. 26сотня|isbn=|тираж=}}</ref>.
 
== Художня література ==
Перший поетичний твір Михайла Павлика «Прийди, весно!», написаний на початку [[1873]]&nbsp;р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі «Друг» [[1874]]&nbsp;р. року М.&nbsp;Павлик надрукував [[вірш]]і «Не забудь», «Влюблена», «Судьба», «В Карпатах», в альманасі «Дністрянка» за [[1876]]&nbsp;р. рік&nbsp;— вірш «Щаслива».
 
В архівних сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, в Києві, виявлено матеріали, що засвідчують активну поетичну працю М.&nbsp;Павлика упродовж [[1872]]&nbsp;р року. Збереглося 8 рукописних зошитів віршів Павлика, датованих 9 січня&nbsp;— 13 грудня, написаних у Монастирську, [[Кути|Кутах]], Львові, [[Вижниця|Вижниці]].
 
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], її вояччини, жорстокого режиму. Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів».
Рядок 91:
 
== Джерела ==
* ''П.&nbsp;В.&nbsp;Шкраб'юк''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pavlyk_M Павлик Михайло Іванович] // {{ЕІУ|8|7}}
* Павлик, Михайло Іванович // {{ФЕС|сторінки=462}}
* ''[[Володимир Качкан]].'' Михайло Павлик: Літературно-критичний нарис.&nbsp;— 1986
* ''Віктор Жадько.'' Український некрополь.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 256.
* ''Ryszard Tomczyk.'' Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914.&nbsp;— Szczecin, 2007.&nbsp;— ISBN 978-83-7518-020-6. {{ref-pl}}
* ''Ryszard Tomczyk.'' Radykałowie i socjaldemokraci. Miejsce i rola lewicy w ukraińskim obozie narodowym w Galicji 1890—1914.&nbsp;— Szczecin, 2007. ISBN&nbsp;—ISBN 978-83-7518-031-2. {{ref-pl}}
* ''Михайло Лозинський'' [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1363/file.pdf Михайло Павлик, його життє i дïяльнiсть].&nbsp;— Вiдень: Виданнє Союза Визволення Украïни, [https://web.archive.org/web/20190702143618/http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1363/file.pdf 1917.&nbsp;— 23 с.]
 
== Посилання ==
Рядок 103:
* {{ЛЗЕ2|частина=«Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874—1904)»|сторінки=593-594}}
* [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CP%5CA%5CPavlykMykhailo.htm Pavlyk, Mykhailo // Internet Encyclopedia of Ukraine ФОТО] {{ref-en}}
* ''Павлик М.'' [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12178 Павлик М. Тарас Шевченко й Галицька Україна: в 25-ті роковини його смерти / написав і видав М. Павлик].&nbsp;— Львів: В друк. І. &nbsp;Айхельберґера, 1911.&nbsp;— 24 с.]
{{Бібліоінформація}}
{{PD-письменник}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Павлик_Михайло_Іванович