Петар Стипетич: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Відзнаки: правопис
правопис, стиль
Рядок 3:
 
== Освіта та служба в Югославській Народній Армії ==
Стипетич народився в робітничо-селянській сім'ї в [[Огулін]]і, де й навчався у початковій та середній школі. Його батько перебивався сякими-такими заробітками на будівельних майданчиках, а мати працювала в сільському господарстві. 1956 року Петар вступив у ВоєннуВійськову академію сухопутних військ [[ЮНА]] ({{lang-hr|Vojna akademija Kopnene vojske JNA}}), яку успішно закінчив 1959 р. у званні [[підпоручник]]а<ref name="ft1">Ivica Đikić, »General Petar Stipetić, Načelnik glavnog Stožera HV-a: Činjenica je da smo ratovali u Bosni«, ''Feral Tribune'', Split, 10. ožujka 2001.</ref> За його словами, в юності він не мав наміру ставати [[військовик]]ом, насправді, він хотів навчатися на факультеті [[будівництво|будівництва]] [[Загребський університет|Загребського університету]], але військова академія була тим єдиним, що він міг на той час собі дозволити. Після першого курсу він подумував про те, щоб покинути академію, але з часом передумав.<ref name="lupiga">{{Cite web|url=https://www.lupiga.com/intervjui/in-memoriam-petar-stipetic-cinjenica-je-da-smo-ratovali-u-bosni|title=IN MEMORIAM PETAR STIPETIĆ: Činjenica je da smo ratovali u Bosni|last=Lupiga|website=Lupiga|language=hr|access-date=2018-03-16}}</ref>
 
Першою його посадою була [[командир взводу]] інженерного полку Югославської народноїНародної арміїАрмії у [[Требінє|Требіні]], яку він обіймав три роки. Взвод Стипетича виконував будівельні роботи на різних роботахоб'єктах — від [[Дубровник (аеропорт)|аеропорту Дубровника]] до [[Зеленгора|Зеленгори]], [[Велебіт]]у, [[Бока Которська|Боки Которської]] та [[Бріуни|Бріунів]]. Він не був м'яким командиром, але був справедливим, ніколи не наживався на солдатах, завжди ставився до військовослужбовця як до людини, і вояки цінували його за це.
 
У 1967 р.року Стипетичу як зразковому офіцеру ЮНА було запропонованозапропонували стати слухачем Вищої військової академії сухопутних військ ЮНА у [[Белград]]і. Він успішно склав вступний іспит і закінчив Академію 1969 р. з відзнакою. Після того дістав призначення [[командир батальйону|командиром батальйону]] в [[Ловран]]і. На рік раніше відведеного строку його підвищили у званні до майора, а після двох років служби в Ловрані призначили начальником штабу інженерного полку у [[Карловац]]і. Пробувши у Карловаці лише місяць, він передислокувався зі своїм полком у Загреб. 1975 року дістав направлення у «Військову школу ЮНА» в Белграді, яку закінчив через рік із відзнакою. Після того був призначений командиром «навчального інженерного полку ЮНА» у Карловаці. Там його звинуватили в [[націоналіст]]ично-[[пораженство|пораженському]] ухилі і за наполяганням [[Союз комуністів Хорватії|Союзу комуністів Хорватії]] змістили з посади командира полку.
 
Після звільнення з посади його призначили завідувачем кафедри тактики Вишкільного центру ЮНА у Карловаці. Через півтора року Стипетич попрохав про переведення його в Республіканський штаб [[територіальна оборона СФРЮ|територіальної оборони]] в Загребі на посаду керівника курсів для офіцерів запасу ЮНА, яку обіймав з 1979 р. Опісля був призначений начальником інженерних військ 5-ї військової округи ЮНА. З 1986 по 1989 р. був командиром оборони міста Загреб, а з 1989 р. перебував на посаді начальника оперативного відділу 5-їго військовоївійськового округиокругу ЮНА. Указом Президента СФРЮ 1989 р. підвищений у званні до генерал-майора.<ref name="ft1"/><ref name="go">{{Cite web|заголовок=Počasni građani Ogulina: Petar Stipetić|url=http://www.ogulin.hr/povijest/poznati/pocasni-gradani/petar-stipetic|веб-сайт=www.ogulin.hr|дата-доступу=23 листопада 2013 р.|title=Архівована копія|archiveurl=https://www.webcitation.org/69jK7cxeU?url=http://www.ogulin.hr/povijest/poznati/pocasni-gradani/petar-stipetic|archivedate=7 серпня 2012|deadurl=yes}}</ref><ref name="jl1">{{Cite web|заголовок='Nisam pozvan u Knin, no pobjedu mi ne mogu uzeti'|url=http://www.jutarnji.hr/-nisam-pozvan-u-knin--no-pobjedu-mi-ne-mogu-uzeti-/190184/|рік=2 серпня 2008 р.|дата-доступу=23 листопада 2013 р.|title=Архівована копія|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131202235137/http://www.jutarnji.hr/-nisam-pozvan-u-knin--no-pobjedu-mi-ne-mogu-uzeti-/190184/|archivedate=2 грудня 2013|deadurl=yes}}</ref>
 
Під час [[десятиденна війна|десятиденної війни в Словенії]] 1991 р. начальник Генерального штабу ЮНА генерал-лейтенант Благоє Аджич приїхав у Загреб і різко розкритикував провідних генералів 5-їго військовоївійськового округиокругу, звинувачуючи їх у «недбалому» керуванні армією після того, як ті не віддали наказів у зв'язку з конфліктом у Словенії. Незабаром генерал Стипетич вирішив залишити ЮНА та приєднатися до [[збройні сили Хорватії|хорватської армії]], що саме формувалася. На той час Стипетич вже підтримував контакти з генералом [[Мартін Шпеґель|Мартіном Шпегелем]], який тоді був міністром оборони Хорватії.<ref name="ft1"/>
 
== Хорватська війна за незалежність ==
Після початку сутичок у Хорватії у вересні 1991 р. перейти на бік хорватської сторони запропонував Стипетичу Президент [[Франьо Туджман]]. Стипетич дав згоду, але попросив Президента тримати це кілька днів у таємниці, поки він не владнає деякі питання в ЮНА. Туджман погодився, але всупереч цьому того ж дня зробив заяву у хорватських ЗМІ про перехід Стипетича, чим поставив його тоді в дуже незручне становище.<ref name="lupiga"/> Його призначили заступником тогочасного начальника Генштабу [[Антон Тус|Антона Туса]], де він відповідав за встановлення лінії фронту від Східної Славонії до Дубровника через усю країну.<ref name="Ogulin">{{cite web |title=Petar Stipetić |url=http://www.ogulin.hr/povijest/poznati/pocasni-gradani/petar-stipetic |publisher=Офіційний сайт міста [[Огулін]] |date=10 April 2007 |language=хорватською |accessdate=14 June 2012 |archive-url=https://www.webcitation.org/69jK7cxeU?url=http://www.ogulin.hr/povijest/poznati/pocasni-gradani/petar-stipetic |archive-date=2012-08-07 }}</ref> Він також вів переговори з [[революція колод|повсталими сербами]] і незабаром став командувачем [[Осієк|Осієцького]] військового округу та [[Славонія|Славонського]] фронту.<ref name="Ogulin"/> У грудні 1992 р. Стипетича було призначено командиром ЗагребськогоЗагребської військовоговійськової округуокруги<ref name="Sostaric">{{cite magazine |title='Dvaput su me spriječili da presiječem srpski koridor' |author=Šoštarić, Eduard |url=http://arhiva.nacional.hr/clanak/33266/dvaput-su-me-sprijecili-da-presijecem-srpski-koridor |magazine=[[Nacional]] |issue=595 |date=10 April 2007 |language=хорватською |accessdate=14 March 2018|trans-title=They prevented me twice from severing the Serbian corridor|archivedate=9 July 2012|archiveurl=https://www.webcitation.org/692KzJGS6?url=http://www.nacional.hr/clanak/33266/dvaput-su-me-sprijecili-da-presijecem-srpski-koridor}}</ref> а у вересні 1994 р. перевели до Генерального штабу якна посаду помічника начальника Генштабу з питань смуги бойових дій.<ref name="Ogulin"/>
 
Мало кому відомо, що генерал Стипетич був першим хорватським офіцером, який ходив по ще окупованому сербськими повстанцями [[Кнін]]уі у парадній хорватській військовій формі. Це сталося на перемовинах у Кніні під керівництвом двох мирових посередників лорда [[Девід Оуен|Девіда Оуена]] та [[Торвальд Столтенберг|Торвальда Столтенберга]], де генерал входив до хорватської переговірної делегації як представник армії.
 
[[19 травня]] [[1995]] Стипетич отримав чергове звання [[генерал-полковник]]а.<ref name="go"/> На час [[Операція «Блискавка»|операції «Блискавка»]] 1995 р. був координатором бойових дій у напрямку [[Стара Градішка]]—[[Окучани]].<ref name="ft2">Ivica Đikić, »Vojska plaća račune politike«, ''Feral Tribune'', Split, 23. prosinca 2000.</ref> Стипетич брав участь у визволенні західної Славонії та був одним із командувачів [[операція «Буря»|операції «Буря»]], під час якої був спочатку призначений командувачем хорватських військ у східній Славонії, де очікувався контрнаступ сербів. Однак після невдалого наступу хорватської армії в області [[Бановіна|Банія]] Президент Туджман наказав йому взяти на себе командування на цій ділянці наступу та покращити ситуацію. Після приїзду Стипетич змінив плани атаки і наказав військам під його командуванням обійти опорні пункти противника, в результаті чого хорватська армія досягла прориву,<ref>{{Cite news|url=https://www.24sata.hr/news/stipetic-nam-je-spasio-zivot-i-ne-samo-hrvatskim-vojnicima-564793|title='Stipetić nam je spasio život, i ne samo hrvatskim vojnicima'|access-date=2018-03-16|language=hr}}</ref> а 21-й Кордунський корпус Армії [[Республіка Сербська Країна|Республіки Сербської Країни]] згодом здався.<ref>{{Cite news|url=https://www.slobodnadalmacija.hr/novosti/hrvatska/clanak/id/535920/odlazak-covjeka-koji-je-dobio-najkrvaviju-bitku-oluje-legendarne-snimke-svjedoce-o-danu-kada-je-general-stipetic-usao-u-povijest|title=Odlazak čovjeka koji je dobio najkrvaviju bitku Oluje: legendarne snimke svjedoče o danu kada je general Stipetić ušao u povijest|work=Slobodna Dalmacija|access-date=2018-03-16|language=hr-HR}}</ref> Після здачі командир 21-го Кордунського корпусу Чедомир Булат, колишній товариш Стипетича по Югославській Народній Армії, привітав його: