Культ Розуму

Культ Розуму (фр. Culte de la Raison) - один з елементів процесу дехристиянізації під час Французької революції. Створено П'єром Гаспаром Шометтом, Жаком-Рене Ебером та їх послідовниками (ебертісти) з наміром скасувати Християнство християнство Франції.

Страсбурзький собор в якості Храма Разуму

Fête de la Raison («Фестиваль Разума»), Собор Паризької Богоматері, 20 брюмера 1793

Розвиток і поширення

Культ Розуму набув широкого поширення в період 1793-94 рр. Після вересневих вбивств і особливо після видання комуною Парижа 24 листопада 1793 року декрету про заборону католицького богослужіння і закриття всіх церков, церкви в Парижі стали перетворювати в храми Розуму. В процесі дехристиянізації 5 жовтня 1793 року григоріанський календар був замінений на французький республіканський календар.

Перші варіанти культу Розуму з'явилися за межами Парижа. У вересні-жовтні 1793 року Жозеф Фуше організовував святкування в департаментах Ньєвр і Кот-д'Ор. В Рошфорі Леньело перетворив парафіяльну церкву в «Храм Істини», де 31-го жовтня 1793 року шість католицьких священиків і один протестантський в урочистій обстановці відреклися від своєї релігії. Церемонії культу Розуму супроводжувалися проведенням карнавалів, парадів, примусом священиків відрікатися від сану, пограбуванням церков, знищенням або образою християнських священних предметів (ікон, статуй, хрестів і подібного). Крім цього, проводилися церемонії вшанування «мучеників Революції». Подібні події зустрічалися також в інших частинах Франції. Найбільшого розвитку культ досяг в Парижі, під час проведення «Фестивалю Свободи» (фр. Fête de la Liberté) в Соборі Паризької Богоматері 10 листопада (20 брюмера ) 1793 року. Підчас церемонії, вигаданої і організованої Шометтом яка проводилася всередині собору, артистка Паризької опери Тереза-Анжеліка Обрі (1772-1829) коронувалася як «Богиня Розуму». Її образ став основою для новели «Богиня розуму» І.О. Буніна.

Культ Розуму швидко захопив майже всю Францію, як сільську, так і міську місцини, він користувався підтримкою значної частини санкюлотів.

Протести і заборона

Однак не скрізь люди відмовлялися від релігії, а священики - від сану. У багатьох селах селяни виступали з вимогами відкриття церков і відновлення католицької. Максиміліан Робесп'єр, будучи фактичним главою уряду, з 21 листопада 1793 року розпочав протестувати проти дій дехристиянизаторів. Він вказував, що Конвент, приймаючи прояви громадянських почуттів, аж ніяк не думав скасовувати католицький культ . Він також рішуче висловлювався проти атеїзму як світогляду, на його думку, аристократичного. 6-7 грудня 1793 року Конвент офіційно засудив заходи насильства, що «суперечать свободі культів». У березні 1794 року культ Розуму був заборонений, а Ебер і Шометт страчені (по суду Революційного трибуналу ебертісти були гільйотиновані 24 березня 1794 року, Шометт - 13 квітня 1794 року). 7 травня 1794 Конвент своїм декретом встановив в якості державної «громадянської релігії» Франції «Культ Верховної Істоти». Як культ Розуму, так і культ Верховної Істоти були офіційно заборонені в 1802 році Наполеоном Бонапартом.

Згадки в культурі і мистецтві

• У романі Александра Дюма "Шевальє де Мезон-Руж", дія якого відбувається в 1793 році, одна з героїнь, Артемізії, грає роль Богині Розуму .
• Культу Розуму присвячений розповідь-нарис Івана Буніна "Богиня Розуму", що розповідає про долю зображувала Богиню Розуму на святі 1793 року Анжеліки Обрі .
• Культ Розуму використовується як ключовий елемент побудови сюжету повісті Віктора Пелевіна «Мистецтво легких торкань».

Література

• Монгайт А. Л. Культ Разума и культ Верховного существа. — 2 Антирелигиозник. — 1941. — С. 30—37.(рос.)