Відмінності між версіями «Місцеве самоврядування»

м
нема опису редагування
(→‎Література: Додано вміст)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
м
 
{{Форми державної влади | image = | caption= }}
 
'''Місце́ве самоврядува́ння''' — право та змога [[Муніципалітет|територіальних громад як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування]] в межах [[закон]]у здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого [[населення]].
 
Це [[право]] здійснюється [[рада]]ми або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі [[пряме виборче право|прямого]], рівного, загального виборчого права й які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.
Перша з відомих загальновизнаних теорій організації місцевої влади — '''теорія природних прав вільної громади''' — виникла на початку XIX ст. як реакція на чиновницьке управління з усіма негативними сторонами, коли центр уваги теоретиків філософії держави та права перемістився з конституційної [[монархія|монархії]] на представницьку [[демократія|демократію]] як прогресивніше втілення ідей [[правова держава|правової держави]], коли в політичній та філософсько-правовій думці відбулися суттєві зміни поглядів на проблеми демократії та суспільної свободи. Основні витоки теорії природних прав вільної громади залучені з бельгійського та французького права. Згідно з цією теорією, поряд з трьома загальновизнаними конституційними владами ([[законодавча влада|законодавчою]], [[виконавча влада|виконавчою]] та [[судова влада|судовою]]) слід визнати й четверту — громадівську (комунальну або муніципальну) владу. Громада має право на самостійне та незалежне від центральної влади існування за своєю природою, причому держава не утворює, а лише визнає громаду.
 
На зміну цієї теорії прийшла '''господарська (громадсько-господарська) теорія''' місцевого самоврядування, яка намагалась обґрунтувати статус самоврядної громади як відмінного від держави суб'єкта права та акцентувалась на змісті комунальної діяльності. Ця теорія організації місцевої влади виникла в результаті поступового розвитку положень теорії прав вільної громади у пристосуванні їх до умов, коли у процесі історичного розвитку ускладнюються правові стосунки між суб'єктами суспільного життя і підвищується роль держави як регулятора цих стосунків. В основі громадсько-господарської теорії місцевого самоврядування стоїть запозичене з теорії природних прав вільної громади положення про те, що територіальний колектив — це елемент, насамперед, громадянського суспільства. Місцеве самоврядування — недержавне за своєю природою і має власну компетенцію у сфері неполітичних відносин, до яких держава байдужа, а саме — у місцевих громадських та господарських справах. В ці місцеві справи держава не втручається і вони вирішуються самими територіальними громадами. Питання ж політичні відносятьсяналежать до компетенції державної влади.
 
Обидві теорії отримали свій розвиток у '''громадській (громадівській) теорії''' місцевого самоврядування. Громадська теорія бачила сутність самоврядування в наданні місцевій спільноті права самостійно реалізовувати свої громадські інтереси та зберігала за урядовими органами право управляти тільки державними справами. Тобто, вона виходить з протиставлення територіальної громади державі, громадських інтересів — політичним, вимагаючи, щоб суспільство та держава реалізовували свої власні інтереси. В протиставленні громадських та державних інтересів нібито полягає підстава для повної самостійності органів самоврядування. За цією теорією органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення мають діяти за принципом: дозволено все, що не заборонено законом. Однак, громадська теорія, як зазначали її критики, змішувала самоврядні територіальні одиниці з різного роду приватноправовими об'єднаннями (промисловими компаніями, [[благодійний фонд|благодійними фондами]], об'єднаннями вчених, клубами тощо). Критики цієї теорії звертали увагу на те, що існування таких об'єднань завжди має факультативний характер, а існування місцевих спільнот (територіальних громад) — обов'язковий, а звідси бачили в «діяльності самоврядних місцевих общин не доповнення, а саме часткову заміну діяльності державної».