Відмінності між версіями «Масниця»

5 байтів вилучено ,  11 місяців тому
м
нема опису редагування
м
 
 
 
Холодець ззі свинячих ніжок, вареники з сиром<ref name="Килимник">С.Килимник</ref>, налисники <ref name="Душар"/>, сир, капуста з олією, капусняк, "огірки" – розсіл огірковий, яєшня на маслі, сир ззі сметаною, різні каші, борщ з рибою, локшина на молоці та інші пісні страви, в розумінні не м’ясні.<ref name="Килимник"/> <ref name="Душар"/>
 
В Галичині є традиції пекти пампухи і смажити хрусти/вергуни. Це не є дуже поширеним, і виглядає на вплив центральноєвропейської традиції “тлустого” четверга чи вівторка (залежно від країни). Пампухи “paczki” є дуже популярними в цей період в Польщі та польських діаспорах США і Канади.<ref name="Душар"/>
 
Але як бихай там не булояк, сенс останнього тижня перед постом в Україні – приготувати себе до нього духовно і фізично. Їжа полегшується, м’яса не їмо ще з попереднього тижня (Мясопуст). Тобто по суті це спокійний час, примирення з собою і оточуючими, намагання вирішити образи, очікування посту. Закінчується Прощеною неділею.<ref name="Душар"/>
 
== Тлумачення української традиції: українська Масниця-Колодій - не російська Маслєніца ==
Традиція випікання млинців впровадилися у нас в радянський час. За Радянського Союзу на всій його території проводили однакові свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію і їх не згадували, — на думку доктора філологічних наук, завідувачки кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олени Івановськi.<ref name="Чорна"/>
 
Слід знати, чому Маслєніца і Масляна звучать майже однаково. У Росії «блины» з гречаного борошна смажили на рослинній олії, яка там називається «постным маслом», тоді як в українців масло — це продукт, виготовлений з коров’ячого молока. Та й сир на тих теренах — це «творог», тому «сиропустна неділя» там мала б називатися «творожнопустна». Назву обряду в інші землі принесли українські священикисвященники, котрі століттями служили далеко за межами рідної країни.
Фольклористи із козацького селищеселища «Мамаєва слобода», що в мальовничому київському урочищі, з якого бере початок річка Либідь зазначають, що російська Маслєніца це зовсім не Масниці і Колодій. Свята відрізняються не лише обрядовими стравами, музичним оформленням, а й своєю суттю та значенням. На Московщині, де цими днями проводжали зиму, пили багато горілки, бражки з «блинами», поминальною їжею, бо опудало зими спалювали, вона помирала. Одним з обов’язкових атрибутів свята в наших сусідів були бої «стінка на стінку», що не обходилися без крові.<ref name="Чорна"/>
 
І директор скансену «Мамаєва слобода» Костянтин Олійник, говорить, що Колодій нічого спільного з російською Масляницею немає. Російський варіант свята «с блінамі», «штурмамі кріпастєй», «к тьощі на бліни» з’явився в Україні за правління Брєжнєва. Великі індустріальні центри були заселені людьми з півночі Уралу. Природно, що вони хотіли бачити тут частину своєї батьківщини – Росії. Відродження російських традицій вважалось прекрасним явищем. В Києві ця красота з’явилася на початку 1980-х, у Голосіївському парку робили оці блін… млинці, наливали горілку. <ref>{{cite web|url=https://web.archive.org/web/20110316094303/http://sumno.com/event-poster/na-mamajevij-slobodi-vidtvoryat-zabute-svyato|title=Забуте свято на «Мамаєвій Слободі» |deadurl=no}} </ref>
Ще одним архаїчним обрядом української Масниці було поховання Колодія, відоме у кількох локальних варіантах. В його основі розігрування народження та поховання дерев’яної ляльки – колодки, що уособлювало знищення образу зими. Натомість звичай виготовлення маслєнічних опудал і їх спалювання – явище притаманне для російської традиції і нічого спільного з українською народною культурою немає. У радянський час відзначення Масляної, як свята проводів зими, за російським сценарієм, пропагували державні відділи культури в багатьох українських містах. Отож, не дивно, що нині ми знаємо звичаї північного сусіда краще, аніж свої власні, які мають самобутній національний характер та колорит.<ref name="Пуківський"/>
 
На погляд відомої кулінарки і блогерки Маріанни "Пані Стефи" Душар, виходить те, що “Маслєніцу з блінами” (а не варениками) в попсовій формі нам занесли за часів совєтів, чи може ще й раніше. Ймовірно це була дифузія подібних, але багато в чому інших московських традицій. Згрубша, так само як колись язичницькі традиції заступалися християнськими. А що назви схожі (Масниці і Маслєніца) то особливо ніхто в деталі не спішить вдаватися. Зараз російська "Маслєніца" є добрим маркетинговим інструментом для кнайп та супермаркетів. Бо під цей весь шум можна трохатрохи більше продати тематичних харчів і до них.<ref name="Душар"/>
== Див. також ==
{{commonscat|Maslenitsa}}