Відмінності між версіями «Петро I»

1 байт додано ,  11 місяців тому
м
нема опису редагування
(Уніфікація з Wikidata)
м
Після смерті Івана Олексійовича (1696 рік) став єдинодержавним царем.
 
Володіючи сильною волею, цілеспрямованістю та великою працездатністю, Петро протягом усього життя поповнював свої знання та навички в різних областях, приділяючи особливу увагу військовій та морській справі. У 1689—1693 роках під керівництвом голландського майстра Тіммермана і московського майстра Карцева Петро вчився будувати кораблі на Переславському озері. У 1697—1698 роках під час першої закордонної поїздки пройшов повний курс артилерійських наук у [[Кенігсберг|Кенігсберзі]], піврокупів року працював теслею на верфях Амстердама (Голландія), вивчаючи [[корабельна архітектура|корабельну архітектуру]] та креслення планів, закінчив теоретичний курс кораблебудування в Англії.
 
За наказом Петра I за кордоном закуповувалися книжки, прилади, зброя, запрошувалися іноземні майстри та науковці. Петро I зустрічався з [[Ґотфрід Вільгельм Лейбніц|Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем]], [[Ісаак Ньютон|Ньютоном]] та іншими вченими, в [[1717]] році він був обраний почесним членом [[Паризька Академія наук|Паризької Академії наук]].
Петро проводив широкомасштабну завойовницьку зовнішню політику. [[Московська держава]], експлуатуючи козацькі формування з Малої Русі ([[Україна|України]]) і Великої Русі ([[Дон]]у, [[Урал (річка)|Яіку]], [[Волга|Волги]]), продовжувала розпочату ще за правління Софії війну з Османською імперією ([[Кримське ханство|Кримським ханством]] і [[Османська імперія|Османською імперією]]) (Кримські походи [[1687]] і [[1689]], Азовські походи 1695-96), що завершилися захопленням північного узбережжя [[Азовське море|Азовського моря]], ліквідацією османсько-татарських фортець у нижній течії [[Дніпро (річка)|Дніпра]] й скасуванням данини, що її Московське царство до того часу платило Османській імперії<ref>[http://magister.msk.ru/library/history/solov/solv14p3.htm С.&nbsp;М.&nbsp;Соловьёв. История России с древнейших времён. Гл. 3]</ref> (дивись [[Карловицький конгрес]] 1696-99 і [[Константинопольський мир]] 1700).
 
Уклавши союз з [[Данія-Норвегія|Данією-Норвегією]] та польським королем [[Август II Фрідріх|Августом Фредериком]], Петро І розпочав [[Велика Північна війна|Північну війну 1700-21]] проти [[Шведська імперія|Шведської імперії]], в якій українські козацькі формування брали участь як у складі військ короля Швеції [[Карл XII|Карла XII]], так і у складі московських військ. Після відкритої підтримки гетьманом [[Іван Мазепа|Іваном Мазепою]] Карла XII, Петро наказав знищити гетьманську столицю&nbsp;— [[Батурин]]. Царськими військами, якими керував [[Олександр Меншиков]], було [[Батуринська трагедія|замордовано від 10 до 20 тисяч (за різними даними) місцевих жителів]]. Північна війна, що тривала з перемінним успіхом, закінчилась [[Ніштадтський мир]] 1721, який закріпив за Московським царством колишні шведські володіння в східній Балтиці&nbsp;— [[Інгерманляндію]] (з новою столицею царства&nbsp;— Санкт-Петербургом), Естляндію, Ліфляндію, частину [[Фінляндія|Фінляндії]] і забезпечив Московії вигідне стратегічне становище в [[Курляндія|Курляндії]].
 
Невдала війна з Османською імперією 1710-11 років, що закінчилась [[Прутський мирний договір|Прутським мирним договором]] [[1711]], позбавила Московське царство влади над Україною та його завоювань на Азовському морі. Зате успішна війна з [[Персія|Персією]] ([[Іран]]ом) [[1722]]–[[1723]] зміцнила російські позиції на Закавказзі (було приєднано каспійське узбережжя з містами [[Дербент]]ом і [[Баку]]). В області внутрішньої політики Петро І здійснив низку важливих реформ, що мали на меті створення на основі земель колишньої Русі нової імперії&nbsp;— Російської. Для цього планувалася широкомасштабна централізація і розбудова державного апарату, технічна та культурна модернізація.
 
=== Смерть ===
За інформацією поданою лейб-лікаремлейблікарем [[Блюментрост Лаврентій Лаврентійович|Лаврентієм Блюментростом]], вже в 44 роки, Петро І мав такі хвороби: [[Хронічний бронхіт]], [[Хронічний коліт]], [[Хронічна ниркова недостатність]], [[Сечокам'яна хвороба]], [[Хронічний гепатит]], [[Гіпертонія]]. Приписаної дієти і заборони вживання алкоголю, Петро І не дотримувався. Єдине лікування, яке він застосовував&nbsp;— промивання мінеральними водами. Вів розгульний спосіб життя.
 
Петро I помер близько 6-ї ранку 8 лютого<ref name="І8">Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем»… С. 18</ref> 1725 року. За офіційною версією (наближені до нього камер-'юнкер Бухгольц, Феофан Прокопович)&nbsp;— помер внаслідок запалення сечового міхура, через що припинилось сечовипускання, яке породжувало сильний біль, тому перед смертю сильно кричав, можливо через розрив сечового міхура, якій міг відбутися при затримці сечі.
 
Іншу версію «запустив» посол Франції при російському дворі Кампредон на основі інформації лікаря-італійця, який стверджував, що затримка сечовипускання пов'язана з «погано вилікуваним [[сифіліс]]ом». Її, зокрема, підтримував радянський вчений М. Покровський: через розпусний спосіб життя помер від ускладнень, які спричинила задавнена ця [[Венеричні хвороби|венерична хвороба]], яку з 1696 по 1707 рік лікували препаратами [[Ртуть|ртуті]]. Таке лікування саме по собі було малоефективним та вкрай токсичним<ref>Кистенева О. А. ТЕРАПИЯ СИФИЛИСА В СРЕДНИЕ ВЕКА «SCI-ARTICLE.RU». №&nbsp;16 (декабрь) 2014 УДК 61:1.76.01.09</ref><ref>История сифилиса [http://istorfakt.ru/2010/08/11/istoriya-sifilisa/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160601195857/http://istorfakt.ru/2010/08/11/istoriya-sifilisa/ |date=1 червень 2016 }}</ref><ref>[http://www.mif-ua.com/archive/article/11672 История сифилидологии: знаменательные факты]</ref>.