Пісня Арфіста: відмінності між версіями
SXe 92 (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Літературний твір |назва = Пісня Арфіста |оригінальна назва = |зображення = Maler d... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 12:28, 7 лютого 2021
«Пісня Арфіста» — давньоєгипетські тексти, що створювалися протягом доби Середнього царства, і переписувати в наступні століття[1]. Ймовірно, найдавніший дійшов до наших днів пам'ятник релігійного вільнодумства, оскільки в ньому висловлено невіра в існування загробного життя[2][3].
| Пісня Арфіста | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | лірика | |||
| Мова | середньоєгипетьська | |||
| Написано | Середнє царство | |||
| Видавництво | Папірус Гарріса 500 | |||
|
| ||||
Твори не мають єдиного сюжету і є окремі ліричні вірші, об'єднані загальним настроєм, філософськими роздумами про сенс життя і смерті, про призначення людини. Тексти супроводжуються малюнками сліпих арфістів, які, можливо, були виконавцями цих пісень[4].
Зміст
Повна версія «Пісні арфіста», знайдена на папірусі Гарріса 500, написана ієратичним письмом середньоєгипетьською мовою і відноситься до часу смерті фараона XI династії Ініотефа.
Будучи доповненням до заупокійного культу, «Пісня арфіста», однак, ставить під сумнів можливість загробного життя і закликає цінувати земне існування [5].
Тіла зникають, інші перебувають, так з часів предків! Царі, які були до нас, покояться в їх пірамідах. Ті ж, які будували гробниці, їх місць поховання немає. Що сталось з ними? Я чув промові Імхотепа і Хардедефа, чиїми словами говорять усі. А що їх місця поховання? Їх стіни зруйновані, їх місць немає, як не бувало. Ніхто не приходить звідти, щоб розповісти, що з ними, щоб розповісти про їх перебування, щоб заспокоїти наше серце до того, як ви підете туди, куди пішли вони. Будь радісний, щоб змусити забути своє серце, що тебе поховають. Слідуй своєму серцю, поки ти живеш! Покладай мірру на голову свою, одягайся в тонкі полотна, маститись чудесними, істинними мазями царів! Примножуй задоволення, які ти маєш, і не давай поникнуть своєму серцю. Слідуй бажанням його і добро собі! Здійснюй справи твої на землі за велінням свого серця і не журися до того, як прийде до тебе день оплакування. Не чує криків той, чиє серце заспокоїлося, оплакування нікого не рятують з підземного світу. Проведи день радісно, не сумуй через це. Адже ніхто не забирає свого добра з собою. Адже ніхто не повернувся, хто пішов.
Датована часом правління фараона Ехнатона пісня на пошкодженій стелі з гробниці Паатонемхеба (Лейденський музей)[2] скопійована з усипальниці імператора Інтефа (ім'я фараонів XI — XVII династій). Коротка пісня на загробне стелі Іки зображує його сидячим з дружиною перед столом з жертовними дарами, а поруч - повного арфіста Неферхотепа, хто син Хенові.
Борис Тураєв першим вказав на загальнолюдський зміст роздумів арфіста, на їх переклички з окремими фрагментами аккадського «Епоса про Гільгамеша» і давньоєврейської Книги Екклезіястова, в яких також йдеться про тлінність буття і необхідності попри це радіти життю [1].
Див. також
Література
- Сапронов П. А. Культурология: Курс лекций по теории и истории культуры. Союз, 1998. — 560 с. (рос.)
- Матьє М. E. Древнеегипетские мифы. 1940—212 с. (рос.)
Примітки
- ↑ а б Синило Галина. История мировой литературы. Древний Ближний Восток. — Вышэйшая школа, 2017. — 680 с.
- ↑ а б Матьє Міліца Едвінівна. Древнеегипетские мифы. — Государственный Эрмитаж, 1940. — 212 с. — ISBN 5458423852.
- ↑ Францов Г. П. У истоков религии и свободомыслия. // Научный атеизм. М.: Видавництво «Наука», 1972. С. 446
- ↑ Allen, James P. Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs. — Cambridge University Press, 2000. — 343 с. — ISBN 0-521-77483-7.
- ↑ Lichtheim, M. Ancient Egyptian Literature. — University of California Press, 1973. — Т. 1. — 194 с.