Гранатовий сік: відмінності між версіями

Вихід соку з соковитого насіння гранату становить 30—40&nbsp;% маси плоду<ref>{{книга | частина = Гранат | сторінки = 111 | автор = Ратушний А. С. |назва = Все про їжу від А до Я: Енциклопедія | місце = М. | видавництво = Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К°» | рік = 2016 | сторінок = 440 | серія = | isbn = 978-5-394-02484-9 | тираж = 300 | ref =}}</ref>. У плодів гранату є тверда зовнішня шкірка, яка ускладнює отримання соку. У ній міститься велика кількість дубильних речовин, які при попаданні в сік додають йому гіркий терпкий присмак. У промисловому виробництві гранатового соку до пресування потрібна попередня очистка плодів гранату від шкірки та внутрішніх грубих перегородок за допомогою різних пристроїв, у тому числі гребневідділювачів від валкових дробарок винограду. Для пресування гранатової м'якоті застосовуються шнекові преси. Отриманий сік сепарують або відстоюють для видалення суспензій, а потім перед фільтрацією нагрівають до 75—80&nbsp;°C і відразу охолоджують до 35—40&nbsp;°C. Відфільтрований прозорий сік фасують і стерилізують {{sfn|Флауменбаум|1993}}. У домашніх умовах гранатовий сік можна отримати за допомогою [[Лимоновитискачі|важільного преса для цитрусових]].

 

 

== Примітки ==